Іра́нська кри́за (також знана як Іра́но-Азербайджа́нська кри́за або Азербайджанська криза (перс. غائله آذربایجانтрансліт.: Qaʾilih Âzarbâyjân)) — невдала спроба розширення радянської зони впливу на Іран наприкінці 1945 — у 1946 році.

Іранська криза, 1946
Курдсько-іранський конфлікт і Холодна війна
Південний Азербайджан після повернення до Ірану.
Південний Азербайджан після повернення до Ірану.

Південний Азербайджан після повернення до Ірану.
Дата: листопад 1945 — 15 грудня 1946
Місце: Іран, Мехабадська Республіка, Азербайджанська Народна Республіка
Результат: перемога Ірану
  • скасування Мехабадської Республіки
  • скасування Азербайджанської Народної Республіки
Сторони
Іран Іран Мехабадська Республіка[1]

Азербайджанська Народна Республіка
за підтримки:
СРСР СРСР

Командувачі
Іран Реза Шах Пахлаві

Іран Алі Размара[1]

Казі Мухамед

Мустафа Барзані[1]
Ахмед Барзані
Джафар Пешеварі
Ахмед Кордари #


СРСР Салахаддин Кязимов[1]

Військові сили
12 750 Пешмерга піхоти та кавалерії[1]
  • Курдські племена[1]
Втрати
Невідомо

Сотні вбитих (Курдські міліціянти)[1]

Невідомо
Загалом: 2 000 вбитих

Після початку Другої світової війни шах Ірану Реза Шах Пахлаві оголосив про нейтралітет Ірану. Після нападу Німеччини на СРСР 25 серпня Червона армія з північного заходу та британські війська із заходу й півдня розпочали вторгнення в Іран. Радянсько-британська інтервенція призвела до ентронізації Мохаммеда Реза Пахлаві. У підписаному в січні 1942 року тристоронньому договорі Іран отримав гарантії суверенітету й територіальної цілісності та забезпечення виведення радянських та британських військ протягом 6 місяців після закінчення війни. У вересні 1943 р. Іран оголосив війну Німеччині.

Після закінчення війни в 1945 році британські війська були виведені з Ірану, але СРСР не квапився. Сталін намагався отримати концесії для Радянського Союзу за для видобутку нафти в п'яти північних провінціях Ірану. Водночас СРСР намагався створити політичну базу в Ірані, співпрацюючи з лівими групами та Firqah-i Dimukrat, або Демократична партія Іранського Азербайджану. У грудні 1945 року за підтримки Радянського Союзу ліві активісти оголосили про створення маріонеткової сепаратистської автономної республіки Азербайджан, а 22 січня 1946 року незалежної Республіки Курдистан.

США і Велика Британія домоглися підпису Сталіна, 26 березня 1946 р., за яким радянські війська остаточно залишили Іран. Прорадянські політики були видалені з уряду, іранський парламент відхилив законопроєкт надання нафтових концесій Радянському Союзу, сепаратистські азербайджанські й курдські республіки були захоплені іранськими військовими.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж Michael G. Lortz. (Chapter 1, Introduction). The Kurdish Warrior Tradition and the Importance of the Peshmerga. pp.27-29. [1] [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)

Бібліографія ред.

  • André Fontaine, La guerre froide 1917—1991, Editions de la Martinière, 2004, ISBN 2-84675-139-0 (фр.)
  • George Lenczowski, «The Communist Movement in Iran», Middle East Journal, no. 1 (January 1947) pp. 29–45(англ.)
  • Archie Roosevelt, Jr., «The Kurdish Republic of Mahabad», Middle East Journal, no. 1 (July 1947), pp. 247–69(англ.)
  • William Linn Westermann: «Kurdish Independence and Russian Expansion», Foreign Affairs, Vol. 24, 1945—1946, pp. 675–686(англ.)
  • George Lenczowski, Russia and the West in Iran (1949)(англ.)

Посилання ред.