Йол
Йол, іо́л (нід. jol, англ. yawl) — невелике вітрильне двощоглове судно із далеко винесеною за корму бізань-щоглою. Йоли виникли і розвивалися як рибальські судна[1]. Незважаючи на класичний привабливий вигляд, цей тип вітрильного озброєння є менш ефективним порівняно з кечем,[2] тому рідко використовується на сучасних яхтах[3].
Йол має дві щогли — грот-щоглу і бізань-щоглу. Остання зазвичай невеликого розміру, тільки з одним вітрилом. Вітрило на бізань-щоглі в йолів має велике значення, допомагаючи робити повороти і забезпечуючи остійність судна в свіжу погоду шляхом протидії дуже великому навантаженню на передні вітрила. При швартуванні і на малих переходах зазвичай користуються цим вітрилом і одним зі стакселів, що забезпечує легку керованість.
Йол дуже схожий на кеч, але має такі відмінності: у кеча бізань-щогла розташована допереду від балера стерна, у йола вона розташована позаду нього,[4][5] окрім того, бізань у йола значно менша порівняно з гротом[6] (близько 1/4 площі грота в йола проти близько 1/2 у кеча)[7]. Судно з бізанню проміжного розміру було відоме як «денді» (англ. dandy), хоча зараз цей термін вийшов з ужитку[7]. Перевагою сильно винесеної за корму бізань-щогли є те, що гік не переміщається над палубою[8].
Перегонові яхти за типом йолів будувалися в 1950-1960-х роках, це було пов'язане з прогалиною в правилах гандикапу, які не забороняли використовування бізані. Це озброєння мало популярність серед навколосвітніх подорожан-одиночок, таких як Френсіс Чичестер і Джошуа Слокам[9] оскільки уможливлювало легко утримувати судно на курсі (зараз з цією задачею краще справляються сучасні автостернові системи)[9].
Інше
ред.У російському військово-морському флоті кінця XVIII — початку XIX століття йолами називалися малі кораблі, озброєні 1-7 гарматами. Разом з канонерськими човнами вони складали основу гребного флоту[10].
Назву «йол» (англ. yole) носить тип рибальського судна, поширений на півночі Шотландії[11]. В англійській мові написання цього слова відрізняється від назви типу вітрильного озброєння (yawl), при однаковій їх вимові (явище омофонії).
Примітки
ред.- ↑ History. Salcombe Yawl Owners' Association. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 16 травня 2019.
- ↑ What's in a Rig? The Yawl. American Sailing Association. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 16 травня 2019.
- ↑ Sailboat Rig Types: Sloop, Cutter, Ketch, Yawl, Schooner, Cat. Jordan Yact and Shop Co. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 16 травня 2019.
- ↑ Сулержицкий, А. Д., Сулержицкий, И. Д. Морской словарь. М., Воениздат, 1956.
- ↑ Maloney, Elbert S. (2006) Chapman Piloting & Seamanship 65th Edition, page 30. Hearst Communications. ISBN 978-1-58816-232-8.
- ↑ Yawl. Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 16 травня 2019.
- ↑ а б Dear, I. C. B.; Kemp, Peter (2007). The Oxford Companion to Ships and the Sea (вид. 2). Oxford University Press. ISBN 9780191727504. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 29 травня 2019.
- ↑ Folkard, Henry Coleman. Sailing Boats from Around the World : the Classic 1906 Treatise. Dover Publications. с. 62. ISBN 9780486311340. Процитовано 29 травня 2019.
- ↑ а б The Magic of the Mizzen. Yawls. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 29 травня 2019.
- ↑ Иолы. «Военная Россия». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 березня 2015. (рос.)
- ↑ Orkney Yole Association website [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела
ред.- Самойлов К. И. Иол // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)