Йоганн Фрідріх I (курфюрст Саксонії)

(Перенаправлено з Іоанн-Фрідріх Великодушний)

Йоганн Фрідріх I Великоду́шний (нім. Johann Friedrich I. der Großmütige, 30 червня 1503 — 3 березня 1554 року) — 11-й курфюрст Саксонії в 1532—1547 роках.

Йоганн Фрідріх I Великодушний
нім. Johann Friedrich I. der Großmütige
Йоганн Фрідріх I Великодушний
Йоганн Фрідріх I Великодушний
11-й курфюрст Саксонії
1532 — 1547
Попередник: Йоганн I
Наступник: Моріц I
 
Народження: 30 червня 1503(15030630)
Торгау, Німеччина[1]
Смерть: 3 серпня 1554
Веймар
Поховання: St. Peter und Pauld
Країна: Німеччина[2]
Релігія: лютеранство
Рід: Веттіни
Батько: Йоганн I
Мати: Софія Мекленбурзька
Шлюб: Сибілла Клевська[3]
Діти: 4 сини
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Молоді роки

ред.

Походив з Ернестинської гілки Веттінів. Єдиний син Йоганна I, курфюрста Саксонії, та його першої дружини Софії Мекленбурзької. Народився 1503 року в Торгау. Через два тижні після пологів померла його мати. Освіту здобув під орудою гуманіста Георга Спалатіна, особливо мав значні знання з історії. 1526 року оженився з донькою герцога Клевського. У 1529 році під час відсутності батька, що був на Шпейєрському рейхстазі, керував курфюрством.

1530 року разом з батьком був на Аусбурзькому рейхстазі, де підписав Аугсбурзьке сповідання. 1532 року після смерті батька став курфюрстом Саксонії та герцогом Саксен-Віттенбергу. В інших володіннях його співволодарем став молодший брат Йоганн Ернст.

Курфюрст

ред.

Він зайняв твердішу і більш рішучу позицію, ніж його батько, на користь Шмалькальденської ліги та поширення лютеранства. 1537 року на раді учасників Шмалькальденської ліги домігся відмови на пропозицію папських легатів зібрати генеральну (головну) раду з вирішення релігійних протиріч. 1539 року запровадив нові консисторії для регулювання управління церковним майном.

1541 року брав участь у так званному Регенсбурзькому коллоквіумі, де відбулися дебати між католиками і протестантами з метою відновлення релігійного миру в Німеччині. Непоступливість Йоганна Фрідріха I звела нанівець усі зусилля католицьких теологів. В тому ж році відсторонив від посади єпископа Наумбургу католика Юліуса фон Пфлуга, самостійно поставивши протестанта Ніколауса Амсдорфа, що призвело до переходу Наумбурзької єпархії до лютеранства. З 1542 року став одноосібним правителем. 1544 року на рейхстазі в Шпейєрі імператор підтвердив права Йоганна Фрідріха I та його нащадків на курфюрство. 1546 році на Йоганна Фрідріха I була накладена імператорська опала за захоплення разом з іншими членами Шмалькальденської ліги Брауншвейг-Вольфенбюттельского герцогства та його правителя — католика Генріха II.

Секуляризація Йоганном Фрідріхом I духовних володінь в Цейтці і Вірцені призвела до розбрату зі стриєчним братом — Моріцем, герцогом Саксонії, який вийшов з Шмалькальденської ліги.

14 жовтня 1546 року імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург уклав Празький договір з Моріцом Саксонським, пообіцявши тому титул курфюрста. Невдовзі почалася Шмалькальденська війна, в якій Йоганн Фрідріх I спільно з ландграфом Філіппом I Гессенським очолив коаліцію протестантських князів. Втім вони діяли повільно, що дозволило імператору зібрати своє військо. Поступово протестантська армія відступила до Саксонії, а союзники Йоганна Фрідріха I підкорилися Карлу V. У відповідь курфюрст саксонський сплюндрував володіння свого суперника Моріца Саксонського. Втім вже 1547 році, допустивши тактичний прорахунок Йоганн Фрідріх I зазнав нищівної поразки в битві під Мюльбергом, після чого потрапив у полон.

Титул курфюрста Саксонії та всі його землі було передано Моріцу Саксонському. Деякий час імператор планував стратити Йоганна Фрідріха, але капітуляція Філіппа Гессенського в обмін на життя колишнього курфюрства, змусила відмовитися від цього. 1548 року Йоганн Фрідріх вимушений був підписати віттенберзьку капітуляцію, якою зрікався титулу курфюрста, але зберіг номінальний титул герцога саксонського.

Герцог

ред.

Залишався в полоні, поки курфюрст саксонський Моріц своїм нападом на імператора поблизу Інсбрука в 1552 році призвів до нової війни з протестантами. За Пассауським договором отримав волю та герцогство Саксонське. 1553 року після смерті брата Йоганна Ернста успадкував герцогство Саксен-Кобург.

1554 року підписано Наумбурзький договір з Августом I, курфюрстом Саксонії, за яким відбувся розподіл володінь, відмова від титулу курфюрства з боку Ернестинської лінії Веттінів (за 100 тис. гульденів), а Йогана Фрідріха було визнано народженим курфюрстом.

Розпочав підготовку для відкриття університету в Єні, але не встиг завершити цю справу. Того ж року Йоганн Фрідріх I помер.

Родина

ред.

Дружина — Сибілла, донька Йоганна III де Марка, герцога Клевського і Марії фон Юліх-Берг.

Діти:

  • Йоганн Фрідріх II (1529—1595), курфюрст Саксонії в 1554—1556 роках, герцог Саксонії
  • Йоганн Вільгельм (1530—1573), герцог Саксен-Веймарський
  • Йоганн Ернст (1535)
  • Йоганн Фрідріх (1538—1565), герцог Саксен-Гота

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Krömmelbein, Thomas (1987). «Veit Warbeck und die kurzweilige Historia von der schönen Magelone by Gmünder Volkshochschule». Zeitschrift für deutsches Altertum und deutsche Literatur. 116 (2): 67–69
  • Joachim Bauer, Birgitt Hellmann (Hrsg.): Verlust und Gewinn. Johann Friedrich I., Kurfürst von Sachsen (= Bausteine zur Jenaer Stadtgeschichte, 8). Weimar, Jena 2003; ISBN 3-89807-058-1
  • Frank-Lothar Kroll: Die Herrscher Sachsens: Markgrafen, Kurfürsten, Könige 1089—1918. Verlag C. H. Beck 2004, S. 70 ff.