Інтелектуальні ресурси

Інтелектуальні ресурси (англ. Intellectual resources) — це всі продукти інтелектуальної діяльності (незалежно від їх обліку в балансі), які формують та розширюють потенційні можливості підприємства за рахунок їх унікальності та забезпечують його стійкі конкурентні переваги.

Походження терміну

Вперше термін «інтелектуальний ресурс» був використаний Т. Стюартом близько двох десятиліть тому в своїх роботах, які були опубліковані в 1990-х роках. Він дав таке визначення інтелектуального ресурсу:

Інтелектуальний ресурс — це, свого роду, накопичені корисні знання», "інтелектуальний матеріал, який сформований, закріплений за компанією і використовується для виробництва більш цінного майна. Розум стає майном, коли під впливом вільно діючої сили мозку створюється щось корисне, що має певну форму: перелік відомостей, база даних, опис процесу і т. д.

Т. Стюарт інтелектуальним ресурсом вважав не групу докторів наук, які шукають істину за зачиненими дверима будь-якої лабораторії. І не інтелектуальну власність, таку, як патенти і авторські права, хоча вона і є його складовою. Інтелектуальний ресурс — це сума знань усіх працівників компанії, що забезпечує її конкурентоспроможність. Т. Стюарт вважав, що інтелектуальний ресурс — це інтелектуальний матеріал, що містить у собі знання, досвід, інформацію та інтелектуальну власність і бере участь у створенні цінностей; це колективна розумова енергія, яку важно виявити і ще важче нею управляти.

Особливості

Особливостями інтелектуальних ресурсів є:

• формування інтелектуальних ресурсів забезпечується комплексом галузей, що порівняно недавно посіли самостійне місце поруч з галузями реального сектору економіки і цілком залежать від нього;
• оцінка вартості ІР у економічному розвитку країни надзвичайно ускладнена, якщо взагалі можлива;
• витрати на розвиток та формування інтелектуальних ресурсів є інвестицією із тривалим терміном, оскільки результат може бути отриманий набагато пізніше;
• розвиток інтелектуальних ресурсів жорстко лімітується реальним сектором економіки;
• їх формування забезпечується такими видами економічної діяльності як освіта, наука, які не так давно зайняли незалежне місце.

Елементи інтелектуальних ресурсів

Елементна структура інтелектуальних ресурсів

Елементи інтелектуального ресурсу	Визначення	Функції
Інтерспецифічні	це особлива форма нематеріальних ресурсів, яка утворюється в результаті взаємодії людей з матеріалізованими та нематеріалізованими активами установи	комунікативна, відтворювальна
Інфраструктурні	це технології, методи та процеси, які сприяють підвищенню ефективності управління	інноваційна, функція розвитку
Маркетингові	це ресурси, сукупність яких створює стійко і складно повторювану конкурентну перевагу	захисна
Людські	це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі	інформаційна, управлінська, інноваційна

Класифікація інтелектуальних ресурсів

За формою прояву інтелектуальні ресурси класифікують на матеріалізовані (книги, монографії, звіти та ін.) і нематериалізовані (бази даних, програмні продукти та ін.). За формою використання ІР доцільно поділити на відчужувані і невідчужувані. Відчужувані ресурси можуть бути передані в користування іншим суб‘єктам — споживачам на певних умовах (патент, ліцензія) або в усній формі, у вигляді бази даних, знаків і символів. Невідчужувані інтелектуальні ресурси, як правило, існують в нематеріальній формі і не можуть бути відділені від носія цих ресурсів (індивіда, колективу). За рівнем використання ІР поділяють на місцеві, регіональні, державні, міждержавні, глобальні; за призначенням — на наукові, теоретичні, прикладні, практичні, рутинні; за формуванням — (на основі існуючих ресурсів, при самостійному генеруванні в «головах» спеціалістів, тобто при оновленні знань та набутті нового досвіду) комбіновані; за належністю суб‘єктам поділяються на індивідуальні, колективні, державні, суспільні, світові; за сферою призначення на соціальні, економічні, політичні та екологічні.

Джерела і споживачі інтелектуальних ресурсів

Основні джерела інтелектуальних ресурсів — це наука, освіта та інноваційне виробництво, які пов‘язані між собою, а основною їх зв'язуючою ланкою є і завжди буде суспільство, тобто його знання, досвід, уміння та здібності, що є двигуном економічного росту організацій, регіонів і держави. В процесі трансформаційних перетворень і використання інтелектуальних ресурсів задіяні комерційні підприємства, державні інституції — всі суб‘єкти ринкових відносин. Здатність економіки створювати і ефективно використовувати інтелектуальні ресурси все більше визначає економічний рівень розвитку країни та є індикатором добробуту. Пріоритетне використання інтелектуальних ресурсів людства призначене для планування організації, мотивації і контролю за належним збереженням, використанням, управлінням та примноженням знань людства. Забезпечення високої духовності їх носіїв, мінімізація реальних (продуктивних) сил за рахунок ліквідації причин їх переходу з категорії «деструктивних» в категорію «фіктивних».

Функції інтелектуальних ресурсів

Ольга Кірєєва виділяє такі функції інтелектуальних ресурсів: освітня, інформаційна, комунікативна, функція розвитку, креативна, пізнавальна, управлінська, захисна, відтворювальна, інноваційна, світоглядна.

Див. також

• Інтелектуальний капітал

Джерела

• Федорова Н. В. Управление интеллектуальными ресурсами промышленного предприятия: дис. канд. экон. наук : 08.00.05 «Экономика и управление народным хазяйством» / Федорова Н. В..// — Красноярск, 2003. — 159 c
• Romer P. Increasing returns and long-run growth. Journal of Political Economy, № 94, 1986. P. 1002—1037.
• Kreps, D. M., Wilson, R., 1982. Reputation and imperfect information// Journal of Economic Theory. — № 27. — pp. 253—279
• Литвин В. Інтелектуальне начало буття народу. /В. Литвин // Матеріали інтелектуального форуму України. — Київ: ЛОГОС. 2003. — С.10