Інженер-капітан І рангу

Naval Ensign of the Soviet Union (1935–1950).svg
Інженер-капітан І рангу
РСЧФ СРСР
Нашивки Радянські військові звання
Існування 1940-1971
Категорія звань Старший офіцерський (військово-інженерний) склад
Флот Капітан І рангу
Сухопутні війська/ВПС Полковник
Військово-інженерний склад сухопутних сил Відсутнє (1940-1942/43)
Інженер-полковник (1942/43-1971)

Інженер-капітан І рангу (лат. ingenium — здібність, винахідливість; і від пізнє лат. capitaneus — воєначальник) — військове звання старшого начальницького інженерного складу інженерно-корабельного складу в Військово-морських сил та Прикордонних військ з 1940 до 1971.

Еквівалентом звання серед командного складу було: у сухопутних силах звання полковник та капітан І рангу в ВМС. Серед військово-технічного складу РСЧА відповідним званням з 1942/43 років стало інженер-полковник.

Інженер-капітан І рангу був вище за рангом ніж інженер-капітан ІІ рангу і нижче за рангом від інженера-контрадмірала.

Історія використанняРедагувати

Введення звання (1940)Редагувати

Указами Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 «Про встановлення військових звань вищого командного складу Червоної Армії» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Красной Армии») та «Про встановлення військових звань вищого командного складу Військово-Морського Флоту» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Военно-Морского Флота») вводилися генеральські та адміральські звання для вищого командного складу. Крім того цими указами встановлювалися нові звання для інженерів корабельної служби, які дорівнювалися до звань командного складу (в сухопутних силах технічно-інженерний склад залишив свої звання до 1942/43 років) [1]. Еквівалентом звання корабельного інженерного складу «інженер-капітан І рангу» у сухопутних силах та в некорабельного складі було відсутнє[2].

1942-1943Редагувати

У 1942/43 роках відбувається уніфікація військових звань різних складів та служб РСЧА та РСЧФ. З 1942 року особливі звання інженерно-технічного складу поступово скасовуються в різних службах, поки у 1943 році не були повністю скасовані. Офіцерам інженерно-технічного складу надавалися звання уніфіковані з іншим командним складом, але з додаванням попереднього позначенням «інженер-». Еквівалентом звання інженер-капітан І рангу в сухопутних силах та в не корабельному складі ВМС стає звання інженер-полковник.

1960Редагувати

Згідно з Уставом внутрішньої служби від 1960 року, відбулося розмежування військових звань офіцерів з вищою та середньою освітою. Офіцери з вищою військово-технічною (технічною) освітою встановлювалися нові звання (молодший інженер-лейтенант, інженер-лейтенант, старший інженер-лейтенант). Також підтверджувалися раніше існуючі (інженер-капітан, інженер-майор та інші). Для офіцерів які мали середню військово-технічну (технічну) освіту залишалися попередні звання (молодший технік-лейтенант, технік-лейтенант, старший технік-лейтенант, капітан технічної служби і далі до полковника технічної служби [3]).

Скасування звання (1971)Редагувати

Згідно указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 листопада 1971 року відбувається уніфікація військових звань. Серед іншого, змінам піддалися звання старших та молодших офіцерів інженерно-корабельного складу. Звання які починалися зі слова «інженер-», замінювалися на нові аналогічні корабельному складу, з додаванням «-інженер» наприкінці звання. В наслідок цього інженери-капітани І рангу стають капітанами-інженерами І рангу[4]. Такі ж процеси відбувалися в сухопутних силах та авіації, еквівалентом звання стає полковник-інженер.

Знаки розрізненняРедагувати

Інженер-капітан І рангу мав знаки розрізнення як у капітана І рангу, у вигляді однієї широкої стрічки на рукаві. З 1942 року, до цих знаків розрізнення додаються погони. Для даного звання, на погонах притаманних для старших офіцерів (з двома просвітами) розміщувалося по три середні п’ятипроменеві зірочки. Самі погони несли на собі технічну емблему.

СпіввідношенняРедагувати

Див такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ганичев 1989:58—144.
  2. Ганичев 1989:65—144.
  3. Ганичев 1989:90—144.
  4. Ганичев 1989:94—144.

ДжерелаРедагувати

  • Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — 863 с. — 300 000 прим. (рос.)
  • Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — 1600 с. — 1 000 000 прим. (рос.)
  • Мурашев Г. А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) — ISBN 5-89173-148-7 (рос.)
  • Ганічев П. П. Військові звання. — М.: ДТСААФ, 1989. — 164 с. — ISBN 5-7030-0073-4 (рос.)
Молодше звання
Інженер-капітан ІІ рангу
 
Військово-технічний склад ВМС
СРСР

(1940-1971)
Інженер-капітан І рангу
Старше звання
Інженер-контрадмірал