Індульгенція
Ві́дпуст[1], індульге́нція (лат. indulgentia, від indulgeo — дозвіл,у римо-католицькій церкві) — відпущення тимчасових покарань церквою за гріхи, які були раніше прощені Богом в таїнстві примирення (Сповіді).
Визначення
ред.За Катехизмом Католицької Церкви:
Відпуст — це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта. Відпусту досягає за певних умов християнин, відповідно наставлений, через посередництво Церкви, яка як служителька Відкуплення розділяє і дає його своєю владою зі скарбниці заслуг Христа і святих" ….. Відпуст є частковий або повний, залежно від того, чи він звільняє від дочасної кари за гріхи частково чи цілком" … Кожний вірний може здобути відпусти для себе або для померлих…. Відпуст отримується через Церкву, яка силою влади в'язати і розв'язувати, даною їй Ісусом Христом, діє на користь християнина і відкриває йому скарб заслуг Христа і святих, щоб вірний отримав від Отця Милосердя відпущення дочасної кари за гріхи.[2]
Теоретичне підґрунтя індульгенцій
ред.Індульгенції базуються на віруванні в те, що гріх, хоча прощений, повинен, тим не менш, мати кару на землі або в чистилищі. Церква може відпустити ці кари завдяки заслугам Христа та святих.
Практикування індульгенцій постало в ранній церкві, коли сповідникам і тим, хто зазнавали мучеництва, дозволялося заступатися за покаяльників — і таким чином втихомирювати кару, накладену на них. Пізніше, схоластами було розроблено вчення про заслуги святих, які Бог надав у розпорядження церкви. Серед благочестивих дій, за які можна було отримати індульгенції, могли бути і грошові пожертви на будівництво й утримання храмів. Недобросовісне ставлення до індульгенцій призводило до розповсюдження зловживання ними і було однією з головних причин атаки Лютера на церкву під час Реформації.
Сьогодні індульгенції надаються папою для заохочення побожності та доброчинства під час великих свят та періодів покаяння.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Відпуст // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Катехизм Католицької церкви. Ч ІІ. Розд. ІІ, Арт. 4. Гл. Х.
Джерела
ред.- Катехизм католицької церкви.
- Католицька енциклопедія. Издательство францисканцев. М, 2002.
- Лозинский С. Г. «История папства», М. 1986
Посилання
ред.- Індульгенція [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Індульгенція [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Індульґенція [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 541. — 1000 екз.
Це незавершена стаття про католицтво. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |