Ві́дпуст[1], індульге́нція (лат. indulgentia, від indulgeo — дозвіл,у римо-католицькій церкві) — відпущення тимчасових покарань церквою за гріхи, які були раніше прощені Богом в таїнстві примирення (Сповіді).

1521 року. Винахід друкарства зробив можливим їх масове виробництво

Визначення

ред.

За Катехизмом Католицької Церкви:

Відпуст — це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта. Відпусту досягає за певних умов християнин, відповідно наставлений, через посередництво Церкви, яка як служителька Відкуплення розділяє і дає його своєю владою зі скарбниці заслуг Христа і святих" ….. Відпуст є частковий або повний, залежно від того, чи він звільняє від дочасної кари за гріхи частково чи цілком" … Кожний вірний може здобути відпусти для себе або для померлих….

Відпуст отримується через Церкву, яка силою влади в'язати і розв'язувати, даною їй Ісусом Христом, діє на користь християнина і відкриває йому скарб заслуг Христа і святих, щоб вірний отримав від Отця Милосердя відпущення дочасної кари за гріхи.[2]

Теоретичне підґрунтя індульгенцій

ред.

Індульгенції базуються на віруванні в те, що гріх, хоча прощений, повинен, тим не менш, мати кару на землі або в чистилищі. Церква може відпустити ці кари завдяки заслугам Христа та святих.

Практикування індульгенцій постало в ранній церкві, коли сповідникам і тим, хто зазнавали мучеництва, дозволялося заступатися за покаяльників — і таким чином втихомирювати кару, накладену на них. Пізніше, схоластами було розроблено вчення про заслуги святих, які Бог надав у розпорядження церкви. Серед благочестивих дій, за які можна було отримати індульгенції, могли бути і грошові пожертви на будівництво й утримання храмів. Недобросовісне ставлення до індульгенцій призводило до розповсюдження зловживання ними і було однією з головних причин атаки Лютера на церкву під час Реформації.

Сьогодні індульгенції надаються папою для заохочення побожності та доброчинства під час великих свят та періодів покаяння.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.