Інджієв Ліджі Очирович
| Інджієв Ліджі Очирович | ||||
|---|---|---|---|---|
| калм. Инҗин Лиҗ | ||||
| Народився |
8 листопада 1913 або 1913[1] Калмикія, Росія | |||
| Помер |
1995[1] Еліста, Росія | |||
| Країна |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | прозаїк, поет | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], поезія[1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Мова творів | калмицька | |||
| Роки активності | 1931—1995 | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Інджієв Ліджі Очирович (калм. Инҗин Лиҗ, 8 листопада 1913, село Годжур, Приозерського району Калмикії, РФ — 1995, Еліста, Калмикія, РФ) — калмицький радянський письменник, перекладач. Народний поет Калмицької АРСР (з 1973).
Працював комсомольським скретарем у газеті «Червоний калмик», пізніше був директором Калмицького книжкового видавництва. Друкуватися почав 1931 (оповідання «Два життя»). Член КПРС з 1938. З 1942 року — на фронті Другої Світової війни.
Автор збірок віршів «Радість» (1940), «Джерело» (1941), «Вдячність» (1958), «Роки і степ мій» (1967), «Буря й дерева» (1970), п'єси «Байчх» (1934), збірки оповідань «Зачаровані серця» (1966) й роману «Дочка Ольди» (1963) — про Калмицьку АРСР. Перекладач творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, російських та литовських письменників.
Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Література ред.
- Інджієв Ліджі Очирович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 4. — 1979.