Індекс хабарництва

Індекс хабарництва (англ. Bribe Payers Index, BPI) є показником того, наскільки національні транснаціональні корпорації готові брати участь у корупційних бізнес-практиках. Перший BPI був опублікований Transparency International 26 жовтня 1999 року, а останній – у 2011 році.

BPI 2011 ред.

Методологія ред.

BPI 2011 оцінив 28 провідних країн-експортерів за ймовірністю використання їхніми транснаціональними компаніями хабарів під час роботи за кордоном. Рейтинг розраховується на основі відповідей компаній на два запитання в опитуванні керівників Всесвітнього економічного форуму.

Перше запитання стосується країни походження іноземних компаній, які ведуть найбільше бізнесу у своїй країні. Друге запитання: «З вашого досвіду, якою мірою фірми з вибраних вами країн здійснюють незадокументовані додаткові платежі чи хабарі?» Відповіді надаються за шкалою від 1 (хабарі поширені або навіть обов'язкові) до 10 (хабарі невідомі).

Рейтинг BPI є усередненим балом, причому вищі бали вказують на меншу ймовірність використання хабарництва.

Ці країни були обрані як провідні міжнародні або регіональні країни-експортери. Їх сукупний світовий експорт становив 75 відсотків загального світового експорту в 2006 році. Країни, які платили менше хабарів, мають вищий BPI.

Рейтинг BPI 2011 ред.

Ранг	Країна/Територія	Середній бал ^[1]
1	Японія	8.9
2	Нідерланди	8.8
2	Швейцарія	8.8
4	Бельгія	8.7
5	Німеччина	8.6
6	Австралія	8.5
6	Канада	8.4
8	Сінгапур	8.3
8	Велика Британія	8.3
10	США	8.1
11	Франція	8.0
11	Іспанія	8.0
13	Південна Корея	7.9
14	Бразилія	7.7
15	Гонконг	7.6
15	Італія	7.6
15	Малайзія	7.6
15	ПАР	7.6
19	Республіка Китай	7.5
19	Індія	7.5
19	Туреччина	7.5
22	Саудівська Аравія	7.4
23	Аргентина	7.3
23	ОАЕ	7.3
25	Індонезія	7.1
26	Мексика	7.0
27	КНР	6.5
28	Росія	6.1