Відкрити головне меню
Сучасний активний інвалідний візок

Інвал́ідний віз́ок — технічний колісний засіб пересування, призначений для людей з фізичними порушеннями. За способом урухомлення розрізняють: візки, якими рухає двигун, і візки з ручним приводом (тобто ті, якими рухає людина, обертаючи колеса), також можливе переміщення візка іншою особою.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Дерев'яний візок (перша половина ХХ ст.)

Найдавніша згадка про візок датується VI століттям. Це було зображення на сланцевому камені в Китаї. Відтак згадки про візок зустрічаються під час німецького Відродження, коли європейці починають виробляти крісла на коліщатах.

Більш-менш схожі на сучасні відповідники візки з'явилися 1760 року.

Перший легкий (зі сталевих трубок) візок сконструювали у 1933 році Гаррі Дженнінґс та його приятель з інвалідністю Герберт Еверест. Обидва побачили комерційний потенціал винаходу і згодом стали першими масовими виробниками інвалідних візків «Еверест і Дженнінґс».

РізновидиРедагувати

З-поміж візків із ручним приводом виокремлюють такі види:

  • базові інвалідні візки для оселі й вулиці
  • візки з важільним приводом
  • інвалідні візки з високою спинкою
  • активні інвалідні візки
  • дитячі інвалідні візки
  • спортивні інвалідні візки
  • інвалідні візки з санітарною посудиною
  • інвалідні візки для дітей з ДЦП

Доступність середовищаРедагувати

Більшість сучасних візків мають двоє великих задніх коліс і два невеликі коліщата спереду. Такий візок потребує для розвороту простору 1,5×1,5 м. При прямолінійному русі простір для комфортного руху візком — 0,9÷1,2 м. Нахил поверхні доріжки не повинен перевищувати 1:20, нахил пандуса — 1:12 (8 %). Найвужчими місцями, які можуть становити нездоланну перешкоду для особи у візку, є входи до будинків, двері ліфтів, сходи, бордюри, турнікети, тісні санвузли, конструкція транспортних засобів. Деякі незручності створюють також пороги, елементи малих архітектурних форм, відсутність поручч. Також певні обмеження накладають зони досяжності, — адже особа у візку не може досягти якийсь предмет на верхніх полицях, відчинити кватирку вікна чи зафіксовану половину дверей, скористатись електричною розеткою у вузькому місці чи вішаком. В Україні затверджені загальнообов'язкові будівельні норми і правила[1], які передбачають безперешкодний доступ людей з особливими потребами до елементів інфраструктури[2]. Щоправда, на практиці будівельники часто нехтують цими вимогами[3][4].

Відомі користувачі візківРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. (ДБН В.2.2-9-99). Додаток Г (обов'язковий). Параметри зон, просторів та елементів будинків і приміщень для інвалідів та маломобільних груп населення.
  2. Грибальський Я., Мудрий Я. Сварник М. та ін. Доступність до об'єктів житлового та громадського призначення для людей з особливими потребами. — К.: Соцінформ, 2004. — 105 с.
  3. Сварник М. Доступність середовища — шлях до цивілізованого світу // Є. Архітектура, будівництво, інтер'єр, мистецтво. — № 1, 2008. — С. 23-25.
  4. Сварник М. Сучасний стан доступності в Україні. Вступ. // Грибальський Я., Мудрий Я., Мостовий А. Доступність до об'єктів житлового та громадського призначення для людей з особливими потребами. Методичний посібник. — Львів, 2010. — С. 5-9.