Імшене́цький Васи́ль Григо́рович (*4 (16) січня 1832(18320116), Іжевськ — †24 травня (5 червня) 1892, Москва) — російський математик і механік, член Петербурзької Академії Наук.

Імшенецький Василь Григорович
Имшенецкий Василий Григорьевич
Народився4 (16) січня 1832
Іжевськ, Сарапульський повіт, Вятська губернія, Російська імперія
Помер24 травня (5 червня) 1892 (60 років)
Москва, Московська губернія, Російська імперія[1]
ПохованняВаганьковське кладовище
Країна Російська імперія
Діяльністьматематик
Галузьтеорія диференціальних рівнянь[d]
Alma materКазанський державний університет
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЧленствоПетербурзька академія наук

Закінчив 1853 року фізико-математичний факультет Казанського університету, працював спочатку вчителем математики в Нижньогородському вчительському інституті та Першій казанській гімназії, але продовжував займатися науковими дослідженнями. Його статті про гіперболічні функції привернули увагу і в 1862 році Імшенецький був відряджений за кордон для допідготовки. Він займався переважно в Парижі під керівництвом Габріеля Ламе, Жозефа Серре й Жозефа Бертрана. В 1865 році Імшенецький отримав ступінь магістра (робота — «Об интегрировании уравнений с частными производными первого порядка») й місце приват-доцента чистої математики при Казанському університеті, в 1868 році — ступінь доктора за роботу «Исследование способов интегрирования уравнений с частными производными второго порядка функций двух независимых переменных», а в 1869 році — став ординарним професором. Праця «О функциях Я.Бернулли» принесла вченому славу та визнання. Незгоди зі членами ради спонукали Імшенецького в 1871 році покинути університет. В 1873 році він був призначений професором Харківського університету, де став засновником і головою Харківського математичного товариства (1879). Імшенецький надрукував декілька робіт з інтегрування диференціальних рівнянь. В 1879 році, з обранням в академіки, він переселився в Санкт-Петербург і крім занять в Академії читав лекції в технологічному інституті й на вищих жіночих курсах. Подібно тому як і в Харкові, Імшенецький заснував Санкт-Петербурзьке математичне товариство (1890) й був його головою.

Праці Імшенецького відносяться до різних галузей вищої математики. Вони надруковані у «Вістях» Казанського й Харківського університетів, а також у виданнях Академії Наук. Головна праця: «Sur la Generalisation des finctions de Jacques Bernoulii» («Memoires de l'academie Imperiale», т. XXXI, 1883). Відомий також як перекладач на російську мову декількох посібників з математики. Особливу користь для учнів приніс його переклад із значними доповненнями підручника Тотгентера «Диференціальне обчислення» (Санкт-Петербург, 1873)[2].

Вшанування

ред.

1988 року в УдДУ для студентів старших курсів математичного факультету була заснована стипендія імені В. Г. Імшенецького.

Література

ред.
  • Андреев К. А. и др. Жизнь и научная деятельность Василия Григорьевича Имшенецкого, М., 1896. (рос.)
  • Юшкевич А. П. История математики в России до 1917 года, М., 1968. (рос.)
  • Ими гордится удмуртская земля. Ижевск, 1978. (рос.)
  • Короткий В.А. Імшенецький Василь Григорович / В.А. Короткий, Т.В. Табенська, Ю.В. Цимбал // Почесні члени і доктори Університету Св. Володимира / автори-упорядники: В.А. Короткий, Т.В. Табенська, Ю.В. Цимбал. — Київ : Либідь, 2005. с. 193. С. 328. — ISBN 966-06-0393-2

Посилання

ред.
  1. Имшенецкий Василий Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. http://www.rulex.ru/01090243.htm [Архівовано 20 грудня 2010 у Wayback Machine.] Русский Биографический Словарь (рос.)