Імперський бумеранг
Імперський бумеранг або бумеранг Фуко — теза про те, що уряди, які застосовують репресивні методи для контролю над колоніальними територіями, зрештою приходять до застосування таких самих методів всередині країни проти власних громадян.
Витоки ред.
Цю концепцію висунули Ганна Арендт у «Витоках тоталітаризму» та Еме Сезер у «Дискурсі про колоніалізм» для пояснення походження європейського фашизму в першій половині 20 століття[1][2][3]. За словами їх обох, методи Адольфа Гітлера та нацистської партії не були винятковими з точки зору всього світу, оскільки європейські колоніальні держави вбивали мільйони людей по всьому світу під час колонізації протягом дуже тривалого часу. Скоріше, ці методи були винятковими в тому, що їх застосовували до європейців у межах Європи, а не до колонізованого населення на глобальному півдні[4].
У своїй книзі «Витоки тоталітаризму» Ганна Арендт розглядає радянський і нацистський режими в одному ряду з європейськими колоніями в Африці та Азії, як їхнє пізніше і моторошне перетворення. Вона аналізує російський панславізм як стадію у розвитку расизму та тоталітаризму. Її аналіз продовжив Олександр Еткінд у книзі «Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії»[5].
Зв'язок з Фуко ред.
У своїй лекції 1976 року «Суспільство треба захищати» Мішель Фуко розвинув ці ідеї[6]. На його думку:
Хоча колонізація з її методами, політичними та юридичними інструментами, вочевидь, перенесла європейські моделі на інші континенти, вона також справила значний ефект бумеранга на механізми влади на Заході, а також на апарати, інституції та методи влади. Цілий ряд колоніальних моделей був повернутий назад на Захід, і в результаті Захід став практикувати щось схоже на колонізацію, або внутрішній колоніалізм, на собі самому.
Використання ред.
Бумеранг Фуко використовувався для пояснення усе більшої мілітаризації поліції та її застосування всередині країни у відповідь на політичний протест у міських центрах.[7][8] Таке застосування також поширилося в усьому світі[9][10], оскільки глобалізація мілітаризованого поліційного контролю продовжує залишатися ключовим аспектом сучасної зовнішньої політики західних колоніальних держав, таких як Сполучені Штати, чиї ранні експерименти з розробки комплексних державних апаратів примусу та методи боротьби з повстанцями почалися під час колонізації Філіппін.[11][4][12][13]
Див. також ред.
Список літератури ред.
- ↑ King, Richard H.; Stone, Dan (September 2008). Hannah Arendt and the Uses of History: Imperialism, Nation, Race, and Genocide. ISBN 9781845455897.
- ↑ Owens, Patricia (30 серпня 2007). Between War and Politics: International Relations and the Thought of Hannah Arendt. ISBN 9780199299362.
- ↑ Rothberg, Michael (15 червня 2009). Multidirectional Memory: Remembering the Holocaust in the Age of Decolonization. ISBN 9780804762175.
- ↑ а б Woodman, Connor (2020). The Imperial Boomerang: How colonial methods of repression migrate back to the metropolis. Versobooks.com.
- ↑ Эткинд, Александр (2013). Внутренняя колонизация. Имперский опыт России. Wikireading.ru.
- ↑ Graham, Stephen (2013). Foucault's boomerang: the new military urbanism. openDemocracy.
- ↑ Graham, Stephen (2011). Cities Under Siege: The New Military Urbanism.
- ↑ Go, Julian (16 липня 2020). The Racist Origins of U.S. Policing. Foreign Affairs.
- ↑ Morefield, Jeanne (2020). Beyond Boomerang. International Politics Reviews. 8: 3—10. doi:10.1057/s41312-020-00078-7.
- ↑ Schrader, Stuart (2020). Defund the Global Policeman. n+1.
- ↑ Ульянов, Анатолий (2022). Имперский бумеранг. Dadakinder.com.
- ↑ McCoy, Alfred W. (2009). Policing America's Empire: The United States, the Philippines, and the Rise of the Surveillance State.
- ↑ Makalintal, Joshua M. (2021). Dismantling the Imperial Boomerang: A Reckoning with Globalised Police Power. Transnational Institute.