Імператор Інґьо

імператор Японії

Імператор Інґьо́ (яп. 允恭天皇, いんぎょうてんのう, інґьо тенно; 376 (?) — 8 лютого 453) — 19-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: грудень 412 — 8 лютого 453[1].

Імператор Інґьо
яп. 允恭天皇
Emperor Ingyō.jpg
Народився 376
Помер 8 лютого 453(0453-02-08)
Країна Японія
Діяльність правитель
Знання мов японська
Посада імператор Японії
Рід Імператорський дім Японії
Батько Імператор Нінтоку
Мати Імператриця Іванохіме
Брати, сестри Princess Kusaka no hatabihime no Himemikod, Prince Suminoe no Nakatsud, Prince Ookusakad, Імператор Рітю і Імператор Хандзей
У шлюбі з Oshisaka no Ōnakatsu no Himed
Діти Принц Кінаші но Кару, Prince Sakai no Kurohikod, Імператор Анко, Princess Karu no Ōiratsumed, Prince Yatsuri no Shirahikod і Імператор Юряку

ЖиттєписРедагувати

451 року відправив посольство до китайської держави Лю Сун (в тамтешніх джерелах Інґьо названо Цзі). Було встановлено політичні та культурні відносини з імператором Вень-ді. Японські посли привезли до Японії календар юаньцзялі, який отримав назву генкарекі. З цього часу починається так званна точна хронологія пануваня японських імператорів.

Після смерті 453 року Інґьо почалася запекла боротьба між кланами Кацурагі (Кадуракі) та Хегурі (Пегурі). Перший підтримував офіційного спадкоємця Кару, а другий — Анко. Зрештою перемогу здобув останній.

ЦікавинкаРедагувати

Єдиний з імператорів, хто взяв в наложниці власну доньку Кару-но (відому також як Ото-піме або Сотопосі-но опокімі), оскільки остання офіційно була верховною жрицею. Щоб приховати цей зв'язок її було оголошено молодшею сестрою імператриці Осікако-но Онакацу-хіме, яка насправді була матірю Кару-но.


ПриміткиРедагувати

  1. Усі дати подані за європейським календарем.

Джерела та літератураРедагувати

  • 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

ПосиланняРедагувати