Ілокос (філ. Rehiyon ng Ilocos; ілок. Rehion ti Ilocos чи Deppaar ti Ilocos; панг. Rihiyon na Sagor na Baybay na Luzon (Регіон на північно-західному узбережжі острова Лусон)) — регіон на Філіппінах, позначається як Регіон І. Розташований в північно-західній частині острова Лусон, що межує на сході з Кордильєрським адміністративним регіоном і регіоном Долина Кагаян, а на півдні з регіоном Центральний Лусон. На північному заході межує з Південнокитайським морем.

Регіон I
Ілокоc
Pagudpud Beach.jpg
Адміністративний центр м. Сан-Фернандо, Ла Уніон
Країна Філіппіни
Провінції 4
Муніципалітети 116
Офіційна мова Ілоканська,
Тагальська,
Панґасіанська,
Англійська,
Болінао
Населення
 - повне 4 748 372[1] (2010)
Площа
 - повна 13 055 км²
Код ISO 3166-2 PH-01
Ph locator region 1.png

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ілокос

До складу регіону входять чотири провінції: Північний Ілокос, Південний Ілокос, Ла Уніон і Пангасінан. Регіональним центром є Сан-Фернандо в провінції Ла Уніон. Ілоканською мовою розмовляє 66 % населення регіону, панґасіанською — 27 %, тагальською — 3 %.[2]

ІсторіяРедагувати

Регіон Ілокос спочатку був заселений представниками негроїдної раси, а потім вони були витіснені малайськими та австронезійськими мігрантами.

В 16-му столітті в даний регіон прибули іспанці, які створили християнські місії та урядові установи для контролю місцевого наcелення та навернення їх в католицизм. Місцеве населення така ситуація невлаштовувала, тому виникали часті повстання.

В 1901 році регіон потрапив під американське колоніальне управління, а в 1941 році - під японську окупацію.

В 1945 році, під час Другої світової війни, американські війська та філіппінські партизани звільнили Ілокос від японської окупації.

Деякі сучасні президенти Філіппін родом з регіону Ілокос: Ельпідіо Кіріно, Маркос Фердинанд, Фідель Рамос.

До формування Кордильєрського адміністративного регіону, до регіону І входили провінції Абра, Гірська провінція та Бенгует.

ГеографіяРедагувати

Регіон Ілокос займає територію вузької долини між гірською системою Центральна Кордильєра на сході та Південнокитайським морем на заході. Він також займає північну частину рівнини Центральний Лусон та північно-східну частину гір Замбалес.

Затока Лінґайєн є найбільшим водним ресурсом в регіоні, в ній розміщуються десятки островів, в тому числі Національний Парк Сотня Островів.

Річка Агно проходить через провінцію Пангасінан та впадає в затоку Лінґайєн.

До складу регіону входять: 4 провінції, 9 міст, 116 муніципалітетів та 3 265 баранґаїв.[3]

ПровінціїРедагувати

Провінція Адміністративний центр Площа Населення
(2010)[4]
Густота Міста Муніципалітети Баранґаї
Північний Ілокос Лаоаг 3 467,89 км2 568 017 160/км2 2 21 557
Південний Ілокос Віган 2 596,00 км2 658 587 250/км2 2 32 768
Ла Уніон Сан-Фернандо 1 497,70 км2 741 906 500/км2 1 19 516
Пангасінан Лінгайєн 5 451,01 км2 2 779 862 510/км2 4 44 1 364
Всього 13 012,60 км2 4 748 372 330/км2 9 116 3 265

ЕкономікаРедагувати

Економіка регіону побудована, головним чином, на агропромисловому секторі. Поширеними є культивування рису, тютюну, кукурудзи, цукрового очерету, фруктів; розведення худоби (свині, кури, кози, буйволи), а також переробка продукції тваринництва, зокрема, переробка риби.

61 % податкових надходжень є з провінції Пангасінан.[5]

Галузі обслуговування та легкої промисловості зосереджені в містах. В Сан-Фернандо аеропорт модернізовано для здійснення міжнародних перевезень.

Поширеною є також туристична галузь. Вона зосереджена в прибережних зонах та в частині екотуризму.

ПриміткиРедагувати

  1. Population and Annual Growth Rates for The Philippines and Its Regions, Provinces, and Highly Urbanized Cities. 2010 Census and Housing Population. National Statistics Office. Процитовано 9 серпня 2013. 
  2. National Statistics Office. Архів оригіналу за 25 жовтень 2007. Процитовано 3 березень 2016. 
  3. List of Regions. National Statistical Coordination Board. Архів оригіналу за 2008-10-27. Процитовано 9 січня 2011. 
  4. 2010 Census of Population and Housing; Total Population by Province, City, Municipality and Barangay: as of May 1, 2010 (Cagayan Valley). National Statistics Office. 10 травня 2010. Процитовано 7 березня 2016. 
  5. National Statistical Coordination Board. Архів оригіналу за 14 червень 2006. Процитовано 9 березень 2016. 

ПосиланняРедагувати