Ізотерма Ленгмюра
Ізотерма адсорбції Ленгмюра (рос. изотерма адсорбции Ленгмюра, англ. Langmuir adsorption isotherm) — теоретично отримана 1916 року на основі кінетичної теорії газів залежність кількості адсорбованого на поверхні газу від тиску газу, що знаходиться в рівновазі з поверхнею при сталій температурі[1]. При цьому припускається, що адсорбовані молекули утворюють моношар та між ними відсутні взаємодії. Рівняння описує залежність частки зайнятої адсорбованими молекулами поверхні (θ) від парціального тиску газу(p):
- θ = bp / (1 + bp),
- де b — емпіричний параметр.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Langmuir Adsorption Isotherm. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
Література ред.
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
|
Це незавершена стаття з фізичної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |