Ізембарт (граф Отена)
Ізембарт (*Isembart бл. 820 — бл. 881) — граф Отенський, граф Барселони у 850—852 роках (разом з Алераном I Труаським).
| Ізембарт | |
|---|---|
| фр. Isembart | |
| Народився |
бл. 820 Бургундія |
| Помер | бл. 881 |
| Національність | франк |
| Суспільний стан | шляхтич[d] |
| Титул | граф Барселони |
| Посада | Count of Barcelonad і count of Osonad |
| Термін | 850—852 роки |
| Попередник | Алеран I |
| Наступник | Одалрік |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | House of Vergyd |
| Батько | Гверін II Бургундський |
| Мати | Ава |
Життєпис ред.
Син Гверіна II, маркіза Бургундського. Про молоді роки немає відомостей. Був прихильником короля Карла II Лисого. У 849 році брав участь у поході військ останнього проти суперника — Піпіна II, короля Аквітанії.
Того ж року на асамблеї в Нарбонні Карл Лисий уповноважив Ізембарта разом з Алераном, графом Труа, підпорядкувати території, що підтримували Піпіна II Аквітанського й належали Вільгельму Септиманському.
Успішно провівши кампанію проти Вільгельма Септіманского, Ізембарт разом з Алераном у 850 році захопив графства Барселона, Руссільон і Ампуріас. Вони разом правили Барселоною до 852 року, коли під час облоги міста арабами Алеран загинув. Ізембарт деякий час правил Барселоною самостійно, але незабаром Карл Лисий передав графство Одальріку, а Ізембарт повернувся в Бургундію.
У 853 році після смерті батька він успадкував графства Отен, Шалон, Макон і Діжон, а також титул маркіза Бургундії. Невдовзі відібрав в Фулькрада графство Арль. У 858 році на соборі в Кверсі разом з іншими приніс клятву вірності Карлу II. за це у нього було відібрано графство Арльське, що входило до складу королівства Прованс. У 859 році отримав від короля аллод у Септиманії.
У 864 році призначається королівським інспектором у віконтстві Нарбонн. Втім за правління Людовика III, володаря Західно-Франкського королівства, у Ізембрата вийшов конфлікт з останнім. У 880 році Ізембарт підтримав свого родича — Бозона В'єнського — який намагався відновити королівство Бургундія. Того ж року брав участь у битві при Креш-сюр-Сон, де разом з Бозоном зазнав поразки.
У 881 році вимушений був втекти до норманів, які вдерлися до королівства. Натомість Людовик III конфіскував усі його бургундські володіння, які передав графу Гунфріду. Сам Ізембарт втік до Нейстрії, де приєднався до війська норманів. Ймовірно, брав участь у битві при Сокур-ан-Віме, де нормани зазнали нищівної поразки. Ізембарт загинув у цій битві або трохи згодом.
Джерела ред.
- Janet L. Nelson, Charles the Bald (London: Longman, 1992), 161 n. 4.
- René Poupardin, I regni carolingi (840—918), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 583—635