Костолевський Ігор Матвійович
(Перенаправлено з Ігор Костолевський)
Ігор Матвійович Костолевський (рос. И́горь Матве́евич Костоле́вский; * 10 вересня 1948, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський актор театру і кіно, заслужений артист РРФСР, народний артист Російської Федерації (1995)[1], лауреат Державної премії Росії, президент російської національної театральної премії «Золота маска».
| Костолевський Ігор Матвійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Игорь Матвеевич Костолевский | ||||
.jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | рос. Игорь Матвеевич Костолевский | |||
| Народився | 10 вересня 1948 (76 років) Москва, СРСР | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Московський державний будівельний університетd і Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1973) | |||
| Партія | КПРС | |||
| У шлюбі з | Consuelo de Havilandd | |||
| Брати / сестри | Matvey Robertovich Kostolevskyd | |||
| IMDb | nm0467486 | |||
| Нагороди та премії | ||||
       | ||||
|
| ||||
 Костолевський Ігор Матвійович у Вікісховищі | ||||
Фільмографія
ред.- 1970 — «Сім'я як сім'я» — студент МАІ
- 1970 — «У Москві проїздом…» — сержант
- 1972 — «А зорі тут тихі» — Миша, знайомий Соні Гурвич
- 1975 — «Зірка привабливого щастя» — Іван Анненков, декабрист, кавалергард
- 1975 — «Повторний шлюб» — Вася
- 1976 — «Весняний призов» — Алік Полухін
- 1976 — «Степанова пам'ятка» — Василь Савович Турчанинов
- 1977 — «Ася» — Гагин
- 1977 — «І це все про нього» — Євген Столєтов
- 1978 — «Безіменна зірка» — Марін Мірою, учитель
- 1979 — «Гараж» — син Милосердова
- 1979 — «Людина змінює шкіру» — Кларк
- 1980 — «Тегеран-43» — Андрій Бородін, розвідник
- 1981 — «І з вами знову я …» — Дантес
- 1981 — «Помилка Тоні Вендіса» — Тоні Вендіс
- 1981 — «Відпустка за свій кошт» — Юра
- 1981 — «Казка, розказана вночі» — студент
- 1982 — «Ніхто не замінить тебе» — Олексій Голенищев
- 1983 — «Компаньйони» (к / м) — Рей
- 1984 — «Перш, ніж розлучитися» — Юрій Олександрович
- 1985 — «Законний шлюб» — Ігор Волошин
- 1986 — «Нічні шепоти» — Александрас
- 1986 — «По головній вулиці з оркестром» — Ігор
- 1986 — «Пробач» — Кирило
- 1987 — «Гобсек» — Максим де Трай
- 1987 — «Ризик» — текст за кадром
- 1988 — «Блазень» — вчитель
- 1989 — «Вхід до лабіринту» («Мережі рекету» кіноваріант) — Муромцев
- 1990 — «Вічний чоловік» — Вельчанінов
- 1991 — «Жага пристрасті» — інспектор
- 1992 — «Сходи світла» — Миша
- 1993 — «Сніданок з видом на Ельбрус» — Павло
- 1993 — «Кодекс безчестя» — Ребров
- 1993 — «Танго на Палацовій площі» — Олександр
- 1994 — «Німб»
- 1995 — «Квадрат» — Андрій
- 1996 — «Гра уяви» — Павло Антошин
- 1998 — «Самозванці» — Бєльський
- 1998 — «Зал очікування» — банкір Зімін
- 2001 — «Російська красуня» — Володимир Сергійович
- 2003 — «Інша жінка, інший чоловік…» — Ілля
- 2004 — «Садиба» — Аркадій Бімов
- 2004 — 2008 — «Шпигунські ігри» — Сергій Матвєєв, полковник ГРУ
- 2006 — «Старі справи» — Мазаєв
- 2007 — «Війна і мир» — цар Олександр I
- 2008 — «Час щастя» — лікар-гінеколог Олександр Миколайович Білецький
- 2008 — «Сині, як море, очі» — Коста
- 2010 — «Хімік» — генерал Ігор Сергійович, начальник Управління ФСБ
- 2010 — «У лісах і на горах» — купець Макар Тихонович Масленников
- 2010 — «Вежа» — професор Генріх Оскарович Бергер
- 2010 — «Індус» — Юрій Григорович Гальперін
- 2011 — «Час щастя 2» — лікар-гінеколог Олександр Миколайович Білецький
- 2014 — «Біси» — Степан Трохимович Верховинський
- 2016 — «Злочин» — Віталій Семенович Рибаков, великий столичний чиновник
- 2020 — Тріґґер — Олександр Андрійович Стрілецький психолог-психотерапевт, батько Артема
Примітки
ред.- ↑ 8404 Указ Президента РФ від 19 жовтня 1995 р N 1062 «Про присвоєння почесних звань Російської Федерації». Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
Посилання
ред.- Игорь Костолевский [Архівовано 30 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)