Ігнац Брюлль
Ігнац Брюлль (також Ігнатій Брюлль, нім. Ignaz Brüll; 7 листопада 1846, Простейов — 17 вересня 1907, Відень) — австрійський композитор, піаніст і музичний педагог.
| Ігнац Брюлль | |
|---|---|
| нім. Ignaz Brüll | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 листопада 1846[1][2][…] |
| Місце народження | Простейов[4] |
| Дата смерті | 17 вересня 1907[1][2][…] (60 років) |
| Місце смерті | Відень, Австро-Угорщина[1][4] |
| Поховання | Старе єврейське кладовище[d] |
| Громадянство | Австро-Угорщина і Австрійська імперія |
| Професії | піаніст, композитор, педагог |
| Освіта | Віденський університет музики й виконавського мистецтва |
| Вчителі | Julius Epsteind |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера |
| Діти | Johanna Breuerd |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Ігнац Брюлль народився в містечку Просніце (нині Простейов) в заможній єврейській родині; з боку батька був у родинних стосунках з рабином і талмудистом Нехем'єю Брюллем[5][6].
З 1850 сім'я жила у Відні. Тут Брюлль навчався грі на фортеп'яно y Юліуса Епштейна, a композиції y Йоганна Руфіначі, а потім у Отто Дессоффа. Перші твори композитора для фортепіано і струнних інструментів з'явилися вже в 1860 році, a вже в наступному році Епштейн виступив з концертом, написаним його юним учнем[6][5].
Закінчивши в столиці Австрії свою музичну освіту, Ігнац Брюлль багато років з успіхом виступав як піаніст-віртуоз в різних європейських столицях і в різних куточках Німеччини і Австро-Угорщини. У 1864 році в Штутгарті була вперше виконана його серенада для оркестру, що поклала початок його світовій популярності. У тому ж році була написана його перша опера «Жебрак із Самарканда» (нім. Die Bettler von Samarkand) планувалася до постановки в Штутгарті, але цього так і не відбулося, партитура втрачена) і кілька фортепіанних і камерних творів[6]. З 1872 по 1878 рік Брюлль працював викладачем фортепіанно в школі Едуарда Хорака у Відні (нині Консерваторія імені Шуберта), a з 1881 року став одним з її директорів.
Квінтесенція композиторської діяльності Ігнаца Брюлля лежить в його оперних творах. У 1875 році з'явилася друга його опера — «Золотий хрест» (нім. Das goldene Kreuz) текст до якої написав Соломон Герман фон Мозенталь, автор знаменитої «Дебори». Ця невелика опера з чисто народними мелодіями швидко завоювала міцні симпатії публіки і обійшла багато сцен світу. Успіх опери сприяв і зростанню популярності Брюлля-піаніста — так, його британські гастролі 1878 року приурочені до лондонській прем'єри «Золотого хреста», викликали настільки великий інтерес, що замість двох запланованих концертів довелося дати двадцять[7]. Однак з 1882 року Брюлль помітно знизив виконавську активність, зосередившись на композиції. Крім того, в тому ж році він одружився, і будинок сімейства Брюлль у Відні став центром музичного життя, де найбільшою фігурою був Йоганнес Брамс, виключно цінував співробітництво з Брюллем: досить сказати, що всі чотири симфонії Брамса сам композитор вперше виконав для вузького кола друзів разом з Брюллем, на двох фортепіано.
Серед творів Брюлля опери «Der Landfried», 1877; «Bianca», 1879; «Königin Mariette», 1883; «Das steinerne Herz» (казка), 1888; «Gringoire», 1892; «Schach dem König», 1893; «Gloria», 1896; «Der Husar», 1898 і «Herr Hor» (текст Густава Кастрота). З інших творів композитора найбільш відомі: «Champagnermärchen» — балет, симфонія, увертюра до «Макбета», тв. 46, і мисливська увертюра «Im Walde», два фортепіанні концерти (записані в 1998 році Мартіном Роскоу), рапсодія для фортеп'яно з оркестром, скрипковий концерт, соната і чотири сюїти для фортеп'яно, соната для двох фортеп'яно, віолончельна соната, дві скрипкові сонати, фортепіанне тріо, сюїта для фортеп'яно та скрипки, тв. 42, фортепіанні п'єси, романси, хори[8][6].
Ігнац Брюлль помер 17 вересня 1907 року та був похований на Старому єврейському цвинтарі у Відні.
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118660284 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Vědecká knihovna v Olomouci REGO
- ↑ а б Брюлль, Игнатий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б в г Брюлль, Игнац // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- ↑ Hartmut Wecker. Ignaz Brüll: Piano Concertos. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
- ↑ Брюлль // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
Література ред.
- Ріман, «Музичний словник»;
- Baker, Biograph, dict. of. musicians;
- Hanslick, Die moderne Oper;
- "Jew. Enc. ", 111, с. 402.