Вікіпедія

Ігнатович Наталія Григорівна

Наталія Григорівна Ігнатович (нар. 12 січня 1968) — радянська та українська футболістка й тренеркиня, виступала на позиції півзахисниці. Рекордсменка чернігівської «Легенди» за кількістю зіграних матчів (279), протягом 7 років була капітаном команди. Виступала за збірні СРСР і України.

Ф
Наталія Ігнатович
Особисті дані
Повне ім'я Наталія Григорівна Ігнатович
Народження 12 січня 1968(1968-01-12) (56 років)
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція півзахисниця,
захисниця
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987—1991 СРСР «Легенда» 67 (4)
1992—1997 Україна «Легенда» 91 (9)
1999—2000 Україна «Легенда» 13 (0)
2001 Росія «Кубаночка» ? (1+)
2001 Польща «Рольник» ? (?)
2002 Україна «Житлобуд-1» 7 (0)
2003—2007 Україна «Легенда» 70 (6)
2013 Україна «Спартак» (Ч) 3 (0)
2015—2016 Україна «Спартак» (Ч) 15 (0)
2021 Україна «Юність-ШВСМ» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1991
1993—2000 		СРСР СРСР
Україна Україна 		1+ (0+)
? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2010—201?
201?—2012
2017—2018
2018—2021
2021—н.ч. 		Іран Іран (WU-17)
Іран Іран (WU-19)
Україна «Єдність» (Пл)
Україна «Юність» (Ч)
Україна «Восход» (СМ)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ігнатович.

Клубна кар'єра ред.

Футбольну кар'єру розпочала 1987 року в чернігівській «Легенді»[1]. Виступала в команді до 1997 року. У 1999 році повернулася до «Легенди», де провела два сезони. У 2002 році захищала кольори харківського «Житлобуд-1», у футболці якого зіграла 7 матчів. У 2003 році знову повернулася до «Легенди», у футболці якої виступала до 2007 року. З 2013 року захищала кольори іншого чернігівського клубу, «Спартака», в якому виступала до 2016 року. Також грала за краснодарську «Кубаночку» та польський «Рольник»[2]. У другій половині серпня 2021 року перебувала в заявці чернігівської «Юності».

Кар'єра в збірній ред.

У 1991 році зіграла щонайменше 1 товариський матч у складі жіночої збірної СРСР з футболу, проти збірної Франції[1]. З 1993 по 2000 рік виступала за жіночу збірну України[2].

Кар'єра тренеркині ред.

По завершенні кар'єри гравчині розпочала тренерську діяльність. З 2010 по 2012 роки очолювала дівочу (WU-17) та молодіжну (WU-19) збірні Ірану[2]. Наприкінці серпня 2021 року очолила плисківську «Єдність», яку тренувала до 1 липня 2018 року. На початку вересня 2018 року стала головною тренеркинею «Юності», яку очолювала до 31 серпня 2021 року.

1 вересня 2021 року очолила «Восход». На тренерському містку клубу зі Старої Маячки дебютувала 12 вересня 2021 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 6-го туру першого етапу Вищої ліги України проти львівських «Карпат»[3][2].

Досягнення ред.

«Легенда» (Чернігів)
«Спартак» (Чернігів)

Примітки ред.

  1. ↑ а б Сб. Франции- сб. СССР 0:4 (рос.)
  2. ↑ а б в г НАТАЛІЯ ІГНАТОВИЧ ДЕБЮТУЄ У ЯКОСТІ ГОЛОВНОЇ ТРЕНЕРКИ ФК «ВОСХОД»
  3. ↑ ВОСХОД (СТАРА МАЯЧКА) – КАРПАТИ (ЛЬВІВ)

Література ред.

  • Волощук О. М. «Легенда» молодости нашей : [рос.]. — Чернигов : Десна Полиграф, 2020. — 416 с. — 250 екз. — ISBN 978-617-7833-49-8.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ігнатович_Наталія_Григорівна&oldid=41870585