Івашов Володимир Сергійович

Івашов Володимир Сергійович  (28 серпня 1939, Москва — 23 березня 1995, Москва) — радянський і російський кіноактор. Заслужений артист РРФСР (1969). Народний артист РРФСР (1980).

Івашов Володимир Сергійович
рос. Влади́мир Серге́евич Ивашо́в
Народився	28 серпня 1939(1939-08-28) Москва, СРСР
Помер	23 березня 1995(1995-03-23) (55 років) Москва, Росія гострий інфаркт міокарда
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, кіноактор
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1963)
Заклад	Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1959 — 1993
Дружина	Світлична Світлана Опанасівна
Провідні ролі	Альоша Скворцов («Балада про солдата»)
IMDb	nm0412204
Нагороди та премії
Івашов Володимир Сергійович у Вікісховищі

Народився в родині робітників. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1963, майстерня Михайла Ромма).

Фільмографія

Знявся у фільмах:

• «Балада про солдата» (1959, Альоша Скворцов)
• «Хмари над Борськом» (1960, Генка Бочарников, однокласник Олі)
• «Леон Гаррос шукає друга» (1960, Федя, молодий робітник в Братську)
• «Євдокія» (1961, Павло Чернишов)
• «Сім няньок» (1962, Віктор)
• «Я — „Береза“» (1964, льотчик)
• «Хокеїсти» (1964, Герман Морозов, спортивний журналіст)
• «Герой нашого часу» (1966, Печорін)
• «Залізний потік» (1967, Олексій Приходько)
• «Нові пригоди невловимих» (1968, ад'ютант Кудасова)
• «Дорога додому» (1969, Микола Мальцев, коханий Маші)
• «Путина» (1971, Федір Комраков)
• «Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (1971, поручик Перов, ад'ютант Кудасова)
• «А зорі тут тихі» (1972, мисливець, гість Бричкиних)
• «Зовсім безнадійний» (1973, полковник Шерборн)
• «Відкриття» (1973, Ілля Стасов)
• «Полум'я» (1974, Король)
• «Пам'ятай ім'я своє» (1974, майор)
• «Ярослав Домбровський» (1975, Андрій Потебня)
• «Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975, Ісаєв)
• «Фронт без флангів» (1975, Афанасьєв, капітан)
• «Коли настає вересень» (1976, Володимир Кондріков, чоловік Нуне)
• «Юлія Вревська» (1977, генерал)
• «Корінь життя» (1977, Андрій Барбу)
• «Право першого підпису» (1978, Володимир Казаков)
• «Право першого підпису» (1978, Володимир Казаков)
• «Дізнання пілота Піркса» (1978, 2-й пілот Гаррі Браун)
• «Отець Сергій» (1978, епізод)
• «Ранковий обхід» (1979, Олег, викладач італійської мови)
• «Зоряний інспектор» (1980, Сергій Лазарєв)
• «Конфліктна ситуація» (1981, Антон Павлович Солуянов, бригадир монтажників)
• «Право на постріл» (1981, капітан-лейтенант Нікітін)
• «Через Гобі і Хінган» (1981, Матвєєв)
• «Хто сильніший за нього» (1984, Микола Петрович Баратовський)
• «День гніву» (1985, Каст)
• «Християни» (1987, репортер)
• «Графиня» (1991, Никифоров)
• «Тридцятого знищити!» (1992, Богомолов, полковник КДБ)
• «Російські брати» (1992, Степан Андрійович, білий офіцер)
• «Сльоза Князя тьми» (1992, Володя Єгоров, керуючий готелю)
• «Вбивство на „Жданівській“» (1992, Віктор Васильович)
• «Розшукове бюро „Фелікс“» (1993, містер Джон Філіп Лоу) та ін.

та в українських картинах:

• «Синє небо» (1971, Андрій Таран; Одеська кіностудія)
• «По вулицях комод водили» (1978, слідчий; Одеська кіностудія)
• «Це ми, Господи!..» (1990, т/ф, капітан Рюмін; Кіностудія імені Олександра Довженка)

Озвучування:

• «Анатомія кохання» (1972, Адам — роль Яна Новицького)
• ««На ясний вогонь»» (1975, Юлій Анатолійович Бунаков, поручик — роль Володимира Тихонова) та ін.

Премії

• 1980 — Відмінник кінематографії СРСР: за багаторічну плідну роботу в радянській кінематографії
• 1982 — Державна премія Монгольської Народної Республіки: за виконання головної ролі у фільмі «Через Гобі і Хінган»
• 1982 — Срібна медаль їм О. Довженка: за виконання ролі Нікітіна у фільмі «Право на постріл»

Див. також

• 12978 Івашов — астероїд, названий на честь актора.

Література

• Кинословарь: В 2-х т. Т. І. М ? 1990. _ С.588;
• Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.148;
• Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С299.