Відкрити головне меню

Хо́рват Іва́н Самі́йлович (*1712[1], 1713[2] або між 1723 та 1725 рр.[3] — † 1780?) — генерал-поручик, сербський полковник.

Хорват Іван Самійлович
Ivan Horvat.jpg
Народження невідомо
Смерть 1780(1780)
Нова Сербія, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Приналежність серб
Роки служби 17511762
Звання полковник
Командування Нова Сербія

БіографіяРедагувати

1751 року переселився в Україну і був призначений російським урядом командиром військового корпусу і правителем Нової Сербії, до якої приєднав чималу частину земель Запорожжя.

Докладніше: Нова Сербія

У травні 1751 р. Хорват звернувся до російського посла у Відні графа Бестужева-Рюміна з проханням прийняти в російське підданство кілька тисяч сербів. Імператриця Єлизавета Петрівна дала згоду і у січні 1752 р. з'явилась сенатська інструкція про поселення сербів у задніпрських місцях: від гирла р. Кагарлика до р. Турії, від останньої до гирла Кам'янки, потім на верхів'я р. Березівки і далі до Дніпра. Колоністам відводили ділянки землі, видавали кошти на придбання зброї, амуніції, заведення господарства. Так з'явились нові адміністративні формування — Нова Сербія та Слов'яносербія. Царський уряд вбачав у них своєрідну «буферну зону» між землями Нової Січі та вже російськими територіями. Офіційно ж говорилося про те, що серби будуть допомагати боронити кордони від татарських набігів.

За утиски військових поселенців і різні зловживання 1762 року Іван Хорват був позбавлений уря́ду і притягнений до суду й слідства. Звинувачення підтвердилися за всіма статтями. У доповіді слідчої комісії було 16 пунктів, серед яких головніші: розтрата казенних грошей, привласнення платні офіцерів та солдатів, незаконні побори, подача Сенату брехливих відомостей про число офіцерів та солдатів. У ході слідства у грудні 1763 року було проведено перепис всього населення Нової Сербії, в якій проживало 50 028 осіб. Сербів серед них було лише 1 857 осіб, або 3,7 %, й це усіх, включаючи не тільки військових, а й жінок, дітей та старих. Спеціальний суд, призначений імператрицею, постановив засудити Хорвата до смертної кари через повішення та конфіскації всього майна. Згодом, 5 серпня 1773 року все майно полковника було віддано під управління його дружини Магдаліни Іванівни та дітей.

За іменним Указом від 1 грудня 1764 року Катерина II замінила смертний вирок засланням до Вологди під воєводський нагляд. 3 грудня 1775 року Катерина повернула генерал-поручникові всі чини та дозволила повернутися до своїх маєтків. У 1776 році генерал-поручник Хорват повернувся у свій маєток у Новій Сербії, де й жив до самої смерті у 1780 році.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Кирпичёнок А. И. Сербские поселения на Украине в середине XVIII века. — СПб: Нестор, 2007. — С. 41. (рос.)
  2. Церовић Љ. Јован Хорват — вођ прве сеобе срба у Руско царство // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. — С. 183. (серб.)
  3. Степанова О. Серб по фамилии Хорват // «Украина-центр», 11.11.2014 (рос.). Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 13.11.2014. 
  4. Костяшов Ю. В. Генерал Иван Хорват — сербский авантюрист на русской службе (вторая половина XVIII в.) // «Славяноведение». Институт славяноведения РАН. — № 2, 2012. — С. 34-41.

ДжерелаРедагувати


  • Бажова А. П. Политические и культурные отношения России с югославскими землями в XVIII в. — М., 1984.
  • Попов Н. А. Военные поселения сербов в Австрии и России // «Вестник Европы», 1870. — Т.3. — С. 584—614.
  • Соловьёв С. М. История России с древнейших времён. — М., 19931994. Кн.12-23.
  • Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. 17301823. — Одесса, 1836. — Ч.1.
  • Хорват-Куртіц Іван(рос.)
  • Хроніки Олександрії
  • Хевролина В. М. Из истории создания и боевой деятельности сербских воинских формирований в России в первой половине XVIII в. / Jугославске земље и Русijа у XVIII веку. — Београд, 1986.
  • Степанова О. Серб по фамилии Хорват // «Украина-центр», 11.11.2014 (рос.)