Іванов Святослав Павлович
Іванов Святослав Павлович (29 жовтня 1918, Київ — 7 квітня 1984, Київ) — український кінознавець, кандидат мистецтвознавства (з 1973 року), заслужений працівник культури України (з 1968 року), член спілок Письменників і Кінематографістів України.
| Святослав Павлович Іванов | |
|---|---|
| Народився | 29 жовтня 1918 Київ |
| Помер | 7 квітня 1984 (65 років) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |  СРСР |
| Діяльність | журналіст |
| Галузь | кінознавство |
| Alma mater | Київський університет |
| Науковий ступінь | кандидат мистецтвознавства |
| У шлюбі з | Шевченко Тамара Степанівна |
| Діти | Іванова Кіра Святославівна |
| Нагороди |     |
Біографія
ред.Народився 29 жовтня 1918 року в Києві в родині службовця. У 1941 році закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Учасник німецько-радянської війни. У 1941 році закінчив зенітно-артилерійське військове училище.
Після демобілізації працював завідувачем відділу, заступником редактора газети «Сталинское племя». У вересні 1949 — січні 1954 року був головним редактором газети ЦК ЛКСМУ «Сталинское племя». З січня 1954 року працював першим заступником редактора і членом редакційної колегії газети «Правда Украины», редактором відділу журналу «Комуніст України». У 1956–1962 роках — редактор газети «Вечірній Київ».
У листопаді 1962–1963 роках — заступник міністра культури Української РСР. У 1963–1972 роках очолював Державний комітет Ради Міністрів УРСР по кінематографії (Держкіно Української РСР). На посаді голови Держкіно УРСР підтримував розвиток українського кіно та кіноматографістів, які потрапили в опалу. Зокрема, Сергія Параджанова, Кіри Муратової. При ньому реалізували свої таланти Леонід Осика, Юрій Ільєнко, Леонід Биков.
У 1976–1984 роках був деканом кінофакультету і доцентом у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.
Помер 7 квітня 1984 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Книги
ред.Автор книг:
- «Найважливіше з мистецтв» (К., 1969),
- «Кіно. Політика. Політичний фільм» (К., 1980).
Нагороди
ред.- орден Вітчизняної війни 2-го ступеня
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Червоної Зірки
- орден «Знак Пошани»
- медалі
Література
ред.- Українська літературна енциклопедія. Т.2. К., 1990. — С.292.