Єщенко Євгеній Федорович

Єщенко Євгеній Федорович;
	Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	9 жовтня 1994; Миколаїв, Україна
Смерть	20 березня 2022 (27 років); Маріуполь, Донецька область, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Псевдо	«Малий»
Військова служба
Роки служби	2014—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Бої за Маріуполь (2014); ; Бої за Широкине; ; ; Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Маріуполь (2022); ; Блокада Маріуполя; ; ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Євгеній Федорович Єщенко (нар. 9 жовтня 1994, Миколаїв, Україна — пом. 20 березня 2022, Маріуполь, Донецька область, Україна) — молодший сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, кавалер ордену «За мужність» III ступеня.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єщенко.

Життєпис ред.

Народився 9 жовтня 1994 року в Миколаєві. Навчався в школі № 20, пізніше — в Морському ліцеї № 5. З раннього віку захоплювався контактними єдиноборствами, займався кіокушинкай карате, багаторазовий призер змагань різного рівня. Пізніше зацікавився горами та захопився походами, підіймався на вершини Піп Іван та Петрос.

В 2011 році почав відвідувати фанатський сектор МФК «Миколаїв». Влітку 2011 року приєднався до новоствореного колективу «Бузький Гард».

Із початком Революції гідності активно приймав участь в подіях на Майдані і в Миколаєві, виступаючи проти проросійських активістів. Із початком російсько-української війни разом з товаришами вступив до лав батальйону «Азов», брав участь в боях за Маріуполь та Широкино.

У 2020 році одружився, в тому ж році у молодого подружжя народилася донька Олександра. Планував здобути вищу освіту та будувати кар'єру військового.

На момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну перебував у складі розвідувальної групи «Азову» в Маріуполі. Загинув у ближньому бою під час штурму однієї з позицій під час боїв за Маріуполь 20 березня 2022 року разом з другом та побратимом — сержантом-інструктором, розвідником 2-го відділення 1-ї бойової групи групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «Азов» Костянтином «Ісламом» Беліменко^[1]^[2].

Нагороди ред.

Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку.

Джерела ред.

Указ Президента України від 2 квітня 2022 року № 202/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Примітки ред.

↑ Білецький, Андрій (25 березня 2022). Малий. Іслам. Шкіпер. Назавжди в строю. Twitter. Архів оригіналу за 20 березня 2024. Процитовано 23 серпня 2022.
↑ Євген «Малий» Єщенко. Трибуна героїв. Процитовано 23 березня 2024.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Білецький, Андрій (25 березня 2022). Малий. Іслам. Шкіпер. Назавжди в строю. Twitter. Архів оригіналу за 20 березня 2024. Процитовано 23 серпня 2022.

[:1-2] Євген «Малий» Єщенко. Трибуна героїв. Процитовано 23 березня 2024.

[1]

[2]