Відкрити головне меню

Генна́дій Петро́вич Єрхо́в (нар. 1938, с. Самарське Хайбуллінського району Башкирської АРСР) — дослідник проблем історії КПРС і соц.-політ. життя Радянського Союзу, д. і. н. (1975), проф., педагог. Із службовців.

Єрхов Геннадій Петрович
Народився 1938
Діяльність історик
Заклад Донецький національний університет імені Василя Стуса
Науковий ступінь Доктор історичних наук

Закінчив Оренбурзький пед. інститут. Працював учителем історії, заст. дир. профтех-училища, був на комсомольській і партійній роботі.

Навчався в аспірантурі Саратовського університету.

1967 у Саратовському університеті захистив канд. дис. — «Боротьба за союз робітників і селян на Південнім Уралі (1921—1925 рр.)» (наук. кер. — д. і. н., проф. Я. А. Ельфонд, д.і.н., проф. П. А. Родіонов).

1975 в Акад. сусп. наук захистив докт. дис. — «Ленінський принцип демократичного централізму в розвитку КПРС в роки НЕПу (1921—1929 рр.)».

Нині — зав.каф. нової й новітньої історії, проректор Донецького університету по навчальній частині. Автор 6 монографій, 7 книг, 11 брошур та бл. 100 статей, гол. ред. праці — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область". — К., 1976.

ТвориРедагувати

  • Ленинский принцип демократического централизма в развитии КПСС (1921—29 гг.). — Донецк, 1973;
  • Воспитательная работа по месту жительства. — М., 1973;
  • За місцем проживання. — К., 1974;
  • Демократический централизм — основа организационного строения КПСС(1917—1936 гг.). — К., 1976;
  • Комплексная система управления производственным опытом в Донецкойобл. — Донецк, 1981;
  • Политическая информация. — Катовице, 1986;
  • О принципах партийного труда. — М., 1988;
  • Первичная организация и перестройка. — Донецк, 1990.