Відкрити головне меню

Єну (угор. Jenő, грец. γενάχ) — одне із семи угорських племен, що входило до давньоугорської конфедерації племен епохи малого переселення народів, періоду вторгнення в Паннонію кінця ІХ — початку Х ст. та «Завоювання батьківщини на Дунаї» у вигляді заснованої там близько 1000 року християнської монархії — Угорського королівства[1][2][3].

Плем'я Єну згадує Костянтин VII Багрянородний в його праці «Про управління імперією»[4]. Угорський академік Дюла Немет пояснює значення давньоугорського слова «Єну» як «рід міністра», «рід керівника»[5]. В історіографії угорське плем'я Єну зіставляється з башкирським плем'ям Єней (башк. Йеней)[ru][6]. Як вказує угорська версія, прийнаймні, в назвах 24 населених пунктів можна знайти корінь угор. Jenő. В тому числі в угорській назві молдавського міста Кишинів (рум. Chișinău), яка угорською мовою записується як угор. Kisjenő, дослівно — Малий Єну, Невеликий Єну), з посиланням на Середньовічні записи[7].

Усі племена, що входили до складу давньоугорської конфедерації племен[8]:

  1. Єну — (угор. Jenő, грец. γενάχ)
  2. Кеси — (угор. Keszi, грец. κασή)
  3. Кийр — (угор. Kér, грец. καρή)
  4. Кюртдьормот — (угор. Kürtgyarmat, грец. κουςτουγερμάτου)
  5. Медьер — (угор. Megyer, грец. μεγέρη)
  6. Ньийк — (угор. Nyék, грец. νέκη)
  7. Торйан — (угор. Tarján, грец. ταριάνου)
  8. Кавари — (угор. Kabarok, грец. κάβαροι)

ПриміткиРедагувати

  1. András Róna-Tas, Hungarians and Europe in the early Middle Ages: an introduction to early Hungarian history, Central European University Press, 1999, p. 319
  2. George H. Hodos, The East-Central European region: an historical outline, Greenwood Publishing Group, 1999, p. 19
  3. S. Wise Bauer, The history of the medieval world: from the conversion of Constantine to the First Crusade, W. W. Norton & Company, 2010, p. 586
  4. Константин Багрянородный. Об управлении империей. М., Наука, 1991.
  5. Nemeth G., Ungarische Stammesnamen bei den Baschkiren. «Acta Linguistica», t. 16 (1—2). (Budapest, 1966)
  6. Nemeth G., Ungarische Stammesnamen bei den Baschkiren. «Acta Linguistica», t. 16 (1—2). (Budapest, 1966), 14.
  7. http://mnytud.arts.unideb.hu/doktorik/racz_anita.pdf
  8. Györffy György. A magyar törzsnevek és törzsi helynevek.. Honfoglalás és nyelvészet. Balassi Kiadó Budapest 1997. ISBN 963-506-108-0.