Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська (1642—1677)

княгиня-консорт Ангальт-Бернбургу

Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська (нім. Elisabeth von Pfalz-Zweibrücken), (нар. 22 березня 1642 — пом. 18 квітня 1677) — пфальцграфиня Цвайбрюккенська з династії Віттельсбахів, донька пфальцграфа Цвайбрюккену Фрідріха та графині Нассау-Саарбрюкенської Анни Юліани, дружина князя Ангальт-Бернбургу Віктора I Амадея.

Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська
нім. Elisabeth von Pfalz-Zweibrücken
Єлизавета Пфальц-Цвайбрюккенська
Портрет Єлизавети пензля невідомого майстра, музей Бернбурзького замку
3-а княгиня-консорт Ангальт-Бернбургу
Початок правління: 16 жовтня 1667
Кінець правління: 18 квітня 1677

Попередник: Елеонора Софія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзька
Наступник: Луїза Ангальт-Дессау

Дата народження: 22 березня 1642(1642-03-22)
Місце народження: Майзенгайм, Пфальц-Цвайбрюккен
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 18 квітня 1677(1677-04-18) (35 років)
Місце смерті: Бернбург, Ангальт-Бернбург, Священна Римська імперія
Чоловік: Віктор I Амадей
Діти: Карл Фрідріх, Лебрехт, Софія Юліана, Йоганн Георг, Крістіан
Династія: Віттельсбахи, Асканії
Батько: Фрідріх Пфальц-Цвайбрюккенський
Мати: Анна Юліана Нассау-Саарбрюкенська

БіографіяРедагувати

Народилась 22 березня 1642 року у Майзенгаймі. Була другою дитиною та старшою донькою в родині пфальцграфа Цвайбрюккену Фрідріха та його дружини Анни Юліани Нассау-Саарбрюкенської. Мала старшого брата Вільгельма Людвіга, який за місяць помер. Згодом сімейство поповнилося вісьмома молодшими дітьми, з яких дорослого віку досягли дві доньки: Софія Амалія та Шарлотта Фредеріка.

Цвайбрюккен був спустошений Тридцятирічною війною, більшість його замків була зруйнована. Герцозька родина певний час жила у Майзенгаймі, звідки у 1645 перебралася до Цвайбрюккена, а у 1650 — оселилася у перебудованому, але погано обладнаному, замку Кіркель.

У віці 19 років Єлизавета втратила батька. Матір більше не одружувалася. Пфальц-Цвайбрюккен відійшов Фрідріху Людвігу Цвайбрюккен-Ландсберзькому, дядьку попереднього правителя.

 
Портрет Віктора I Амадея пензля А. Маніока

У віці 25 років стала дружиною 33-річного князя Ангальт-Бернбургу Віктора I Амадея. Весілля пройшло 16 жовтня 1667 у Майзенгаймі. Оселилися молодята у Бернбурзькому замку. Часто подорожували разом.[1]

У пари народилося шестеро дітей, з яких вижило троє синів:

  • Карл Фрідріх (16681721) — князь Ангальт-Бернбургу у 17181721 роках, був двічі одруженим, мав восьмеро дітей від обох шлюбів;
  • Лебрехт (16691727) — князь Ангальт-Цайц-Гойму у 17181727 роках, був тричі одруженим, мав одинадцятеро дітей;
  • Софія Юліана (16721674) — прожила 2 роки;
  • Йоганн Георг (16741691) — одруженим не був, дітей не мав, загинув у битві при Лезі в ході війни Аугсбурзької ліги;
  • Крістіан (15 березня30 грудня 1675) — прожив 9 місяців;
  • син (нар. та пом. 18 квітня 1677) — помер після народження.

Під час пологів 18 квітня 1677 року княгиня пішла з життя. Була похована у крипті замкової церкви Святого Егідія у Бернбурзі. Наразі місце її останнього спочинку знаходиться на другому рівні крипти.[2]

Віктор Амадей пережив дружину більш, ніж на 40 років.

ГенеалогіяРедагувати

Йоганн I
 
 
Магдалена Клевська
 
 
Фрідріх IV
 
 
Луїза Юліана Оранська
 
 
Людвіг II
 
Анна Марія Гессен-Кассельська
 
Георг Фрідріх
 
 
Юліана Урсула Сальмська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн II
 
 
 
 
 
 
Луїза Юліана Пфальцька
 
 
 
 
 
Вільгельм Людвіг Нассан-Саарбрюкенський
 
 
 
 
 
Анна Амалія Баден-Дурлахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Пфальц-Цвайбрюккенський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Юліана Нассау-Саарбрюкенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Franz Kindscher: Victor I. Amadeus. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 39, Duncker & Humblot, Leipzig 1895, стор. 673–675. [1] (нім.)
  2. Замкова крипта Святого Егідія у Бернбурзі [2] (англ.)

ПосиланняРедагувати