Єлизавета Майсенська
Єлизавета Майсенська (нім. Elisabeth von Meißen), також Єлизавета Тюринзька (нім. Elisabeth von Thüringen) або Єлизавета Веттін (нім. Elisabeth von Wettin), (нар. 22 листопада 1329 — 21 квітня 1375) — представниця династії Веттінів XIV сторіччя, донька маркграфа Майсену та ландграфа Тюрингії Фрідріха II та Маргарити Баварської, дружина бургграфа Нюрнбергу Фрідріха V.
| Єлизавета Майсенська | |
|---|---|
| нім. Elisabeth von Meißen | |
| бургграфиня-консорт Нюрнбергу | |
| Початок правління: | 1350 |
| Кінець правління: | 21 квітня 1375 |
|
| |
| Попередник: | Єлизавета Геннеберзька |
| Наступник: | Маргарита Люксембурзька |
|
| |
| Дата народження: | 22 листопада 1329 |
| Місце народження: | замок Вартбург, поблизу Айзенаху |
| Країна: | Священна Римська імперія |
| Дата смерті: | 21 квітня 1375 (45 років) |
| Поховання | Гайльсброннський монастирd |
| Чоловік: | Фрідріх V |
| Діти: | Єлизавета, Беатріса, Анна, Агнеса, Йоганн, Фрідріх, Маргарита, Катерина |
| Династія: | Веттіни, Гогенцоллерни |
| Батько: | Фрідріх II |
| Мати: | Матильда Баварська |
Біографія
ред.Народилась 22 листопада 1329 року у замку Вартбург, резиденції тюринзьких правителів. Стала первістком у родині маркграфа Майсену і ландграфа Тюрингії Фрідріха II та його дружини Маргарити Баварської, з'явившись на світ на сьомому році їхнього подружнього життя.[1] Мала восьмеро молодших суродженців, з яких дорослого віку досягли брати Фрідріх, Балтазар, Людвіг і Вільгельм[2] та сестри Беатріса й Анна. Їхній дід з материнського боку, Людвіг IV у той час володарював Священною Римською імперією.
Втратила матір у віці 16 років. Батько більше не одружувався. У 1347 році, після смерті тестя, йому була запропонована корона Німеччини, від якої він відмовився на користь Карла Люксембурга.[3] Після кончини Фрідріха III у 1349 році брати Єлизавети правили землями разом.
У віці 25 років узяла шлюб із Фрідріхом Нюрнберзьким, трохи молодшим від неї. Весілля пройшло 7 вересня 1350 року. Наречений був єдиним сином правлячого бургграфа Нюрнбергу Йоганна II Покупця і восени 1357 року наслідував престол. Сучасники відзначали його миролюбність, але разом з тим і рішучість.[4] У подружжя народилося восьмеро дітей:
- Єлизавета (1358 —1411) — дружина курфюрста Пфальцу Рупрехта, мала дев'ятеро дітей;
- Беатріса (близько 1360[5] або 1362[6] — 1414) — дружина герцога Австрії Альбрехта III, мала єдиного сина;
- Катерина (1361[7] — 1409) — у ранньому віці була заручена з Сигізмундом Люксембургом,[8] настоятелька монастиря кларисинок у Гофі у 1391—1409 роках;
- Анна (близько 1364 — після 1392) — черниця у кларисинському монастирі у Зойслиці;
- Агнеса (? — після 1430) — дружина барона Фрідріха фон Дабера, згодом — настоятелька монастиря кларисинок у Гофі у 1409—1430 роках;
Гайльсброннський монастир - Маргарита (близько 1367 — 1406) — дружина ландграфа Гессену Германа, мала восьмеро дітей;
- Йоганн (близько 1369 — 1420) — бургграф Нюрнбергу у 1397—1420 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1398—1420 роках, був одружений з донькою імператора Священної Римської імперії Карла IV, Маргаритою, мав єдину дитину;
- Фрідріх (1371 — 1440) — бургграф Нюрнбергу у 1397—1427 роках, маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1398—1440 роках, маркграф і курфюрст Бранденбургу у 1415—1440 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1420—1440 роках, був одружений з Єлизаветою Баварською, мав десятеро дітей.
_b_545.jpg)
Оскільки тривалий час у родині народжувались лише дівчатка, Фрідріх V отримав від імператора дозвіл передавати володіння по жіночій лінії. Згодом у сім'ї з'явилися двоє синів, після чого бургграф видав постанови, що забороняли поділ країни більш, ніж на дві частини, аби запобігти дробленню земель.[8]
Подружжя покровительствувало Гайльсброннському монастирю,[8] де згодом і було поховане у маркграфській крипті.[9] Єлизавета померла 21 квітня 1375 року, Фрідріх пережив її більш, ніж на двадцять років.
Генеалогія
ред.| Альбрехт II | Маргарита Сицилійська | Гартман XI | Єлизавета Орламюнде | Людвіг II | Матильда Габсбург | Болеслав Суворий | Беатріса Бранденбурзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх I_-_Frederick_I,_Margrave_of_Meissen.JPG){kind=small} | Єлизавета Лобдебурзька | Людвіг IV | Беатріче Сілезька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх II_-_Frederick_II,_Margrave_of_Meissen.JPG){kind=small} | Матильда Баварська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Єлизавета | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
ред.- ↑ Генеалогія Єлизавети Майсенської [1] (англ.)
- ↑ Вільгельм I у Саксонських біографіях [2] (нім.)
- ↑ Schieckel, Harald, "Friedrich II." in: Neue Deutsche Biographie 5, 1961, стор. 520 [3] (нім.)
- ↑ Günther Schuhmann: Friedrich V., Burggraf von Nürnberg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, стор. 523 [4] (нім.)
- ↑ Профіль на Thepeerage.com [5] (англ.)
- ↑ Генеалогія Беатріси Нюрнберзької [6] (англ.)
- ↑ Dieter Veldtrup, Zwischen Eherecht und Familienpolitik. Studien zu den dynastischen Heiratsprojekten Karls IV. (Studien zu den Luxemburgern und ihrer Zeit, Bd. 2), Warendorf 1988.
- ↑ а б в Theodor Hirsch: Friedrich V., Burggraf von Nürnberg. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 373–375. [7] (нім.)
- ↑ Гайльсброннський монастир [8] (англ.)
Посилання
ред.- Правителі Саксонії (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Єлизавети Майсенської (англ.)
- Генеалогія Фрідріха V (англ.)