Єлизавета Альбертіна Ангальт-Бернбурзька

княгиня-консорт Шварцбург-Зондерсгаузену

Єлизавета Альбертіна Ангальт-Бернбурзька (нім. Elisabeth Albertine von Anhalt-Bernburg), (нар. 31 березня 1693 — пом. 7 липня 1774) — принцеса Ангальт-Бернбурзька з династії Асканіїв, донька князя Ангальт-Бернбургу Карла Фрідріха та графині Софії Альбертіни цу Сольмс-Зонненвальде, дружина князя Шварцбург-Зондерсгаузену Ґюнтера XLIII.

Єлизавета Альбертіна Ангальт-Бернбурзька
нім. Elisabeth Albertine von Anhalt-Bernburg
Єлизавета Альбертіна Ангальт-Бернбурзька
Портрет Єлизавети Альбертіни пензля невідомого майстра, XVIII сторіччя, музей замку Зондерсгаузен
2-а княгиня-консорт Шварцбург-Зондерсгаузену
Початок правління: 10 травня 1721
Кінець правління: 28 листопада 1740

Попередник: Вільгельміна Крістіна Саксен-Веймарська
Наступник: Шарлотта Вільгельміна Ангальт-Бернбурзька

Дата народження: 31 березня 1693(1693-03-31)
Місце народження: Бернбург, Ангальт-Бернбург
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 7 липня 1774(1774-07-07) (81 рік)
Місце смерті: Арнштадт, Священна Римська імперія
Чоловік: Ґюнтер XLIII
Діти: не було
Династія: Асканії, Шварцбурги
Батько: Карл Фрідріх
Мати: Софія Альбертіна цу Сольмс-Зонненвальде

БіографіяРедагувати

Народилась 31 березня 1693 року у Бернбурзі. Стала первістком в родині спадкоємного принца Ангальт-Бернбургу Карла Фрідріха та його першої дружини Софії Альбертіни цу Сольмс-Зонненвальде, з'явившись на світ за дев'ять місяців після їхнього весілля. Мала п'ятеро молодших братів і сестер, з яких вижили брат Віктор Фрідріх і сестри Шарлотта Софія, Августа Вільгельміна та Фредеріка Генрієтта.

Втратила матір у віці 15 років. За кілька років батько оженився вдруге, але до того часу Єлизавета Альбертіна вже була заміжня.

 
Портрет Ґюнтера XLIII пензля невідомого майстра

У віці 19 років вона стала дружиною 34-річного спадкоємного принца Шварцбург-Зондерсгаузену Ґюнтера. Весілля відбулося 2 жовтня 1712 у Бернбурзі. Шлюб був щасливим, але дітей пара не мала.

Ґюнтер перебрав на себе керування країною ще за життя батька, а у 1721 році офіційно став правлячим князем. Відомий був як добрий, справедливий і благочесний правитель. Мав також пристрасть до мисливства.

Мешкало подружжя у Зондерсгаузенському палаці.[1] У 1722 році до замкової церкви був встроєний орган. У 17291734 роках для Єлизавети Альбертіни був збудований палац у Арнштадті, на випадок її вдівства. За життя подружжя у палаці зберігалися князівські колекції витворів мистецтва.[2] Однак, Єлизавета Альбертіна також намагалася організувати там другий двір.[3]

Ґюнтер помер наприкінці листопаду 1740 року. Князівство перейшло його молодшому братові Генріхові XXXV. Єлизаветі Альбертіні після тривалого юридичного розгляду вдалося отримати у спадок бібліотеку чоловіка, яку вона потім передала своїму братові Віктору II Фрідріху.[4]

Пішла з життя у Арнштадті за часів правління свого небожа Крістіана Ґюнтера, 7 липня 1774 року.

ГенеалогіяРедагувати

Крістіан II
 
 
Елеонора Софія Зондербурзька
 
 
Фрідріх Пфальц-Цвайбрюккенський
 
Анна Юліана Нассау-Саарбрюкенська
 
Генріх Вільгельм цу Сольмс-Зонненвальде
 
Марія Магдалена Еттінген-Еттінгенська
 
Крістіан II
 
 
Елеонора Софія Зондербурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Віктор I Амадей
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Пфальц-Цвайбрюкенська
 
 
 
 
 
 
Георг Фрідріх цу Сольмс-Зонненвальде
 
 
 
 
 
Анна Ангальт-Бернбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Фрідріх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Альбертіна цу Сольмс-Зонненвальде
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Альбертіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Офіційний сайт музею замку Зондерсгаузен [1] [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Замок-музей Арнштадта [2] [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. Deutsche Burgenvereinigung: Burgen und Schlösser, bind 35, стор. 105, 1994.
  4. Bibliographisches Institut: Zentralblatt für Bibliothekswesen, bind 44, стор. 568, 1927.

ПосиланняРедагувати