Єгорлицька

населений пункт у Росії

Єгорлицька — станиця, адміністративний центр Єгорлицького сільського поселення й Єгорлицького району Ростовської області. Найнаселеніша станиця Ростовської області.

станиця Єгорлицька
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ростовська область
Муніципальний район Єгорлицький район
Поселення Єгорлицьке сільське поселення
Код ЗКАТУ: 60215817001
Код ЗКТМО: 60615417101
Основні дані
Час заснування 1809
Перша згадка: 1809
Населення 17660 осіб (2010)
Поштовий індекс 347660–347664
Телефонний код +7 86370
Географічні координати: 46°34′ пн. ш. 40°39′ сх. д. / 46.567° пн. ш. 40.650° сх. д. / 46.567; 40.650Координати: 46°34′ пн. ш. 40°39′ сх. д. / 46.567° пн. ш. 40.650° сх. д. / 46.567; 40.650
Водойма Єгорличек (Нижній Єгорлик)
Найближча залізнична станція Атаман
Мапа
Єгорлицька (Росія)
Єгорлицька
Єгорлицька

Мапа


CMNS: Єгорлицька у Вікісховищі

Розташована у Задонні на Доно-Єгорлицькій рівнині у верхів'ях річки Єгорличек (раніше Нижній Єгорлик), правого притоку Куго-Єї. Більша частина станиці розташована на правому березі Єгорличка. На Єгорличку — ставки. Єгорлицькою проходить федеральна дорога Р-217 «Кавказ», якою до Ростову-на-Дону — 110 км, а до Зернограда — 46 км.

Населення 17660 мешканців (2010 рік).

У станиці залізнична станція Атаман на лінії Батайськ-Сальськ. У 3 км на захід колишній військовий аеродром «Єгорлицький».

У Єгорлицькій діє 3 середніх школи, Єгорлицький історико-краєзнавчій музей, стадіон, будинок культури, районна лікарня, психоневрологічний диспансер, парк-музей.

Історія

ред.

1783 року російський уряд створює 4 задонські станиці на тракті на Кавказ: Злодійську, Кагальницьку, Мечетинську й Єгорлицьку. У 1809 році першими поселенцями Єгорлицької стали українці з Катеринославської, Чернігівської та інших губерній, яких перевели у козацький стан.

1811 року зведений дерев'яний храм Миколая Чудотворця.

1819 року для привиття колишнім українським селянам козацьких звичаїв сюди доселили 75 сімей козаків з Луганської, Нижньо-Чирської, Калачинської, Березовської, Мигулинської, Хазовської станиць й слободи Провальської.

На 1859 рік в Єгорлицькій станиці налічувалося 325 дворових господарств; 2216 осіб (947 чоловіків й 1269 жінок); православна церква; ярмарок[1].

1865 року відкрите чоловіче парафіяльне училище.

На 1873 рік в Єгорлицькій налічувалося 467 дворових садиб, 8 кибиток й 128 садиб; 2773 особи (1399 чоловіків й 1374 жінок); а в Єгорлицькому юрті - 509 дворових садиб, 3 кибитки й 141 бездворова садиба; мешкало 3052 особи (1543 чоловіки й 1509 жінок)[2].

1888 року військове міністерство збудувало телеграфну лінії на Кавказ й відкрило телеграфне відділення у Єгорлицькій.

На 1897 рік тут було 862 садиби, 5154 осіб (2545 чоловіків й 2609 жінок), 8 лавок, церква, 10 шинків, 3 ковальні, 27 млинів, цегловий завод.

 
Храм Миколи Чудотворця проіснував у 1906—1936 роках.

У 1880—1906 роках зведена кам'яна церква Миколи Чудотворця. На 1915 рік тут було 1217 садиб, 8989 осіб (4669 чоловіків й 4320 жінок).

 
Станція Атаман

1916 року побудована залізнична станція Атаман лінії Батайськ-Торгова (Сальськ) на честь отамана станиці, урядника Івана Кодацького.

Після Громадянської війни у Росії залишилося багато сиріт. Для них був відкритий Єгорлицький дітбудинок на 59 місць, що не вмістив навіть половини безпритульних дітлахів.

1929 року 1679 господарств й 6940 мешканців об'єднали у колгоспі «12 років Жовтня». 1930 року тут створено «Єгорлицький» радгосп. 1934 року радгосп був розділений на три: «Єгорлицький», «Роговський» й імені Луначарського. З 1935 року виходила газета «Ленінський путь».

1936 року влада зруйнувала храм Миколи Чудотворця. 1937 року протоірей Петро Ямщіков був розстріляний.

З кінця липня 1942 до 25 січня 1943 року Єгорлицький район був окупований німцями.

З 1963 року виходить газета «Зоря».

За переписом 1970 року у Єгорлицькій мешкало 12068 осіб (5370 чоловіків й 6698 жінок).

За переписом 1979 року тут мешкало 13660 осіб (6110 чоловіків й 7550 жінок).

На військовому аеродромі «Єгорлицький» базувався 325-й окремий транспортно-бойовий вертолітний полк, що зазнав втрат у роки Афганської війни 1979—1989 років, Грузино-абхазької війни 1992—1993 років та у Чеченських війнах.

За переписом 2002 року тут мешкало 18005 осіб (8494 чоловіків й 9511 жінок).

У 2006—2011 роках відбудований православний храм.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. Выпуск 12: Земля Донского Войска: по сведениям 1859 года / обработан ред. И. Вильсоном. — 1864. — Санкт-Петербург: в типографии Карла Вульфа, 1861—1885 года.
  2. Список населенных мест Области Войска Донского по переписи 1873 года Видавництво Області Війська Донського - 1875 рік - Новочеркаськ - 275 сторінок.