Кириченко Роман Степанович
Рома́н Степа́нович Кириче́нко (нар. 25 грудня 1944, Москва) — український графік, член Спілки радянських художників України з 1971 року. Син художників Степана Кириченка та Надії Клейн, брат Олени, чоловік Ірини, батько Михайла Кириченків.
| Кириченко Роман Степанович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
25 грудня 1944 (79 років) Москва, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1970) | |||
| Діяльність | графік | |||
| Вчитель | Лящук Тимофій Андрійович, Грош Сергій Іванович і Подерв'янський Сергій Павлович | |||
| Працівник | Київський державний художній інститут і Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Батько | Кириченко Степан Андрійович | |||
| Мати | Клейн Надія Георгіївна | |||
| У шлюбі з | Кириченко Ірина Вікторівна | |||
| Діти | Кириченко Михайло Романович | |||
| Брати, сестри | Кириченко Олена Степанівна | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 25 грудня 1944 у Москві. Упродовж 1964—1970 років навчався у Київському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Сергій Грош, Тимофій Лящук, Сергій Подерв'янський. Дипломна робота — серія плакатів «Боротьба українського народу за соціальне та національне визволення» (гуаш, керівник Тимофій Лящук).
У 1970—1974 роках викладав у Київському художньому інституті на кафедрі графіки; у 2008—2009 роках — старший викладач кафедри художніх виробів кераміки і скульптури Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. У 1981 році нагроджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР[1].
Живе у Києві, в будинку на провулку Бастіонному, № 9, квартира № 83[2].
Твори ред.
Працює у галузі монументально-декоративного мистецтва, створює плакати. Серед робіт:
- плакати
- «„Я буду битися за нашу землю“ Олександр Матросов» (1967—1969);
- «Коліївщина. 1768—1968» (1968);
- серія «Боротьба українського народу за соціальне та національне визволення» (1969—1970);
- серія «Слава лицарям Революції!» (1969);
- «Микола Скрипник» (1969);
- «Богдан Зіновій Хмельницький» (1970);
- «Тарас Шевченко» (1970);
- «Северин Наливайко» (1970);
- «Арсенал» (1970);
- «1 Травня» (1971; варіант «1 Травня, свято солідарності трудящих» — 1973);
- серія «Цифри п'ятирічки» (1972);
- «Всепереможний прапор трудящих» (1975);
- «Ленінська „Іскра“ — організатор революційної марксистської партії» (1975);
- «Сійся, родися, золота пшениця» (1977);
- «Слава героям Жовтня!» (1977);
- «Ми шаш, миновий світ збудуєм!» (1977—1978);
- «Навіки разом» (1979);
- «Від великого почину, до великих здобуть» (1980);
- «Тарас Григорович Шевченко» (1982);
- «Слава хліборобу!» (1983);
- «Києво-Могилянська академія» (1992);
- «Самійло Кішка» (1993).
Виконав також афіші до Обласної художньої виставки, присвяченої до 100-річчя від дня народження Володимира Леніна (1969, у співавторстві); кіноплакати до фільмів «Коли розходиться туман» (1972), «Трактир на П'ятницькій» (1978); циркові — «Український цирк на сцені» (1973), «Цирк» (1974); плакати з техніки безпеки.
- графіка
- «Зимовий вечір» (1975, акварель);
- «Морозний день» (1976, темпера);
- «Седнів» (1976, гуаш);
- «Юрмала» (1977, акварель);
- «Портрет композитора Миколи Леонтовича» (1978, темпера);
_2.jpg) Мозаїчне панно у торці центрального залу станції метро «Палац „Україна“». |
_7.jpg) Панно на колійній стіні станції. |
- «Природа і люди» на фасаді будівлі Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України в Києві (1970-ті, спільно зі Степаном Кириченком і Надією Клейн)[3]
- «Геній Миколи Гоголя» (1973, Миргород; ескіз і картони спільно з Степаном Кириченком);
- для приміщення адміністрації Ізмаїльського морського порту (1978, у співавторстві);
- для Палацу культури в селі Шевченковому (1978, у співавторстві);
- «Тріумф Перемоги» (1978—1984, Національний музей історії України у Другій світовій війні в Києві, у співавторстві);
- на станції «Червоноармійській» (нині «Палац „Україна“» Київського метрополітену (1984, спільно з Степаном Кириченком). 2015 року панно приховано[4].
З 1969 року бере участь у міських, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках. У 1975 році його роботи експонувалися у Варшаві. 1980 року у Києві пройшла його персональна виставка.
Примітки ред.
- ↑ Кириченко Роман Степанович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 171.
- ↑ Кириченко Роман Степанович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 63.
- ↑ Мозаїчне панно на головному корпусі Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України [Архівовано 7 Листопада 2017 у Wayback Machine.] // Soviet mosaics in Ukraine.
- ↑ На станції метро «Палац Україна» прибрали радянську мозаїку [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Вечірний Київ. — 2015. — 16 липня.
Література ред.
- Кириченко, Роман Степанович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. Гуманитарное агенство академический проект. Санкт-Петербург. 1985, сторінки 470—471;
- О. В. Загаєцька. Кириченко Роман Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.