Vogue або voguing надзвичайно стилізований сучасний напрям танцю, що розвинувся в латиноамериканському районі Нью-Йорку Харлем (англ.Harlem) в 1980-тих.[1][2] Танець набув популярності у 1990, коли був показаний у відео-кліпі Мадонни «Vogue»(1990),[3] і продемонстрований в документальному фільмі «Париж палає»(англ.Paris is Burning) (який виграв гран-прі кінофестивалю «Sundance Film Festival»).[2] В новому тисячолітті, Vogue відновив свою популярність завдяки танцювальній команді «Vogue Evolution», що брала участь в четвертому сезоні конкурсу America's Best Dance Crew.[4]

ІсторіяРедагувати

Натхненний журналом Vogue, voguing характеризується модельними позами поєднаними з різкими та чіткими рухами рук, ніг та тіла Цей напрям зародився на балах афроамериканців та латиноамериканців району Харлем на початку 1960х. Виступи називали презентаціями, а пізніше «перфоменсами».[2] З роками, танець еволюціонував в більш складну і ілюзорну форму, яку називають «vogue». Надалі Voguing розвивався як вид танцю, що виконується представниками лгбтк+ спільноти на балах та в нічних закладах головних міст США — переважно в Нью-Йорку

Офіційні конкурси проходили в формі балів, що проводилися «Домом». «Дім»—об'єднання представників боллрум культури на зразок сім'ї.[2][5] Одним з найпопулярніших"Домів" є «The House of Ninja» Що був заснований Willi Ninja, який вважається «хрещеним батьком» вогінгу.[5][6] Членів «Домів» називають «дітьми», деякі з них змінюють своє прізвище, щоб продемонструвати приналежність до «Дому»[2][5]

СтиліРедагувати

На сьогодні виділяють три стилі «Vogue»: Old Way (до 1990); New Way(після 1990);[7] та «Vogue Fem»(1995).[2] Хоча «Vogue Fem» використовувався на сцені балу як загальна назва для жіночних воґерів в 1960х. Лише в 1990x «Vogue Fem» став окремим стилем. Необхідно зазначити, що терміни «Old Way» та «New Way» використовуються для позначення еволюційних змін танцю, що спостерігаються кожних десять років. Через десять років те, що сьогодні вважається «New Way» вважатиметься «Old Way».

Old WayРедагувати

«Old Way» характеризується чіткими лініями і симетрією під час виконання, витонченими та плавними рухами. Єгипетські ієрогліфи та модні пози були «натхненням» «Old Way». Справжня історична форма Воґу — це дуель між двома суперниками. Танцівник повинен загнати в глухий кут іншого, рухаючись так, щоб Суперник не зміг цього повторити.

New WayРедагувати

New way характеризується «жорсткими» рухами, що поєднані з «clicks» (вигинанням кінцівок в суглобах) and «arms control» (оберти рук та зап'ястків, що включають рухи татінгу та локінгу). New way також можна описати як удосконалену форму пантоніми в якій уявні геометричні форми, представлені рухами танцівника демонструють його спритність, пам'ять та надзвичайну гнучкість.

Vogue FemРедагувати

Vogue Fem — це плавні рухи в найвищому своєму прояві з яскраво вираженою жіночністю, що зазнали впливу балету, джазу та сучасного танцю. . Стилі Vogue Fem варіюються від Драматичного (акцентує увагу на треках та швидкості) до М’якого (що акцентує увагу на красі і плавності). Існує 5 елементів Vogue Fem: «рухи руками»(Hand performance), «котяча хода»(The catwalk), «качина хода» (The duckwalk), «шоу на підлозі»(Floor performance), «оберти та падіння»(spins & dips)(деякі не офіційні конкурси включають ще й оберти, але на офіційних змаганнях учасник оцінюється лише за 5 основними критеріями).

Hand Performance(«рухи руками») відносять до ілюзій і рухів рук, зап'ястків пальців. The catwalk («котяча хода») — плавна, стилізована хода. The duckwalk («качина хода») відноситься до ходи навприсядки, бігу, махів ногами, рухів що вимагають балансу на подушечках стопи. Floor performance(«робота в партері») — рухи виконані на землі першочергово використовуючи ноги, спину та коліна. Dips(заглиблення) опускання тіла на землю з допомогою однієї чи обох рук. Dramatic dip як різновид цього елемнту виконується танцівником піднімаючи і вигинаючи одну ногу, стоячи на пальцях іншої, швидко опускаючись на землю.

ПосиланняРедагувати

  1. Gregory, Deborah (2008). Catwalk. New York City: Random House, Inc. ISBN 978-0-375-84895-7. 
  2. а б в г д е Freeman, Santiago (August 1, 2008). The Vogue trend returns. DanceSpirit.com (MacFadden Performing Arts Media). Архів оригіналу за 2010-11-21. Процитовано 2010-11-14. 
  3. Guilbert, Georges-Claude (2002). Madonna as postmodern myth: how one star's self-construction rewrites sex, gender, Hollywood, and the American dream. McFarland. ISBN 978-0-7864-1408-6. 
  4. Kinon, Cristina (September 27, 2009). 'America's Best Dance Crew' loses its luster with Vogue Evolution gone. New York Daily News. Процитовано 2010-11-14. 
  5. а б в The History of Voguing - Tributes to Willi Ninja. UKBlackout.com. Процитовано 2010-11-14. 
  6. Willi Ninja, godfather of ‘voguing,’ dies at 45. MSN.com. September 7, 2008. Архів оригіналу за 2012-09-22. Процитовано 2010-11-14. 
  7. The House of Diabolique vs. Runway, Ballroom, and Voguing music. HouseOfDiabolique.com. Архів оригіналу за 2010-11-21. Процитовано 2010-11-14. 

Див. такожРедагувати