Ver sacrum (Давній Рим)
Ver sacrum («священна весна») — релігійний звичай у італіків, що увійшов потім і в практику давньоримської релігії.
Міфологія й історія
ред.У разі надзвичайних лих, що зазнавала держава, давалася обітниця богам (особливо Марсу[1] або Юпітеру[2]) принести їм у жертву все, що народиться наступної весни (з початку березня по кінець квітня): приплід худоби, а в давнину, за свідченням античних авторів, також дітей. У пізніші часи замість людських жертвоприношень молодь, яка досягла 20 або 21 року, символічно виганяли: прикривши обличчя, виводили за кордон Римської держави, після чого вигнані вирушали жити на нове місце; у деяких випадках вважалося, що їх веде саме божество чи його посланець. Багато колоній було засновано людьми, вигнаними таким чином. У давньоримських джерелах зафіксовано два випадки такої обітниці: після розгрому при Тразименському озері (217 до н. е.) і невдовзі після Другої Пунічної війни; в обох випадках жертва була обмежена приплодом свійських тварин.
Свято весни розпочиналося 15 березня (так звані Березневі іди), цього дня змовниками було вбито Гай Юлій Цезар. Звідси приказка: «Бійтеся березневих ід». Фраза «Ід березня бережись»[3] (англ. Beware the ides of March) з п'єси Шекспіра "Юлій Цезар" (акт I, сцена 2) стала крилатою.
Гіпотези
ред.На думку І. Л. Маяк, вже при напівлегендарних Ромулі та Нумі Помпілії були заборонені людські жертвопринесення, хоча відмова від таких жертвоприношень могла мати місце і раніше. Маяк бачить у легенді про долю близнюків Ромула і Рема та підставі ними Риму прояв звичаю позбавлятися зайвого, непотрібного потомства та втілення ver sacrum. Відмову від принесення в жертву людей не можна пояснити, за античними авторами, просто пом'якшенням звичаїв. Це пом'якшення зумовлювалося глибинними економічними причинами, підйомом рівня виробництва[4].
Примітки
ред.- ↑ Ver Sacrum // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Ver sacrum // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
- ↑ По русскому переводу Исая Мандельштама (1950)
- ↑ Маяк И. Л. Рим первых царей (Генезис римского полиса). — М. : Издательство Московского университета, 1983. — С. 166. — 28000 прим.
Література
ред.- Ver sacrum (Древний Рим) (англ.). — в Smith's Dictionary of Greek and Roman Antiquities.