Відкрити головне меню

Vanilla Fudge — американський психоделічний гурт, утворений 1966 року у місті Нью-Йорк. До його складу ввійшли: Марк Стейн (Mark Stein), 11.03.1947, Бейянн, Нью-Джерсі, США — вокал, орган; Вінс Мартелл (Vince Martell), 11.11.1945, Нью-Йорк, США-гітара, вокал; Тім Богерт (Tim Bogert), 27.08.1944, Річфілд, Нью-Джерсі, США — бас, фортепіано, вокал та Джої Бреннен (Joey Brennan) — ударні.

Спочатку всі ці музиканти входили до складу нью-йоркської формації The Pigeons, яка копіювала гурт Young Rascals. Незабаром Бреннена замінив Кармайн Еппіс (Carmine Аррісе), 15.12.1946, Нью-Йорк, США, і коли музиканти відпрацювали свій власний стиль, то були представлені продюсеру Шейдоу Мортону, який був відомий як прихильник мелодраматичного попу і співпрацював з The Shangri-Las.

Квартет, якому звукозаписуюча фірма дала назву Vanilla Fudge, відразу здобув успіх виданням емоційної версії твору гурту The Supremes «You Keep Me Hanging On». Запропоноване у цій версії сповільнення темпу, вишукана гра та вокальна гармонія, що походила з стилю госпел, також знайшли своє досконале відображення на дебютному альбомі. Також до цього альбому ввійшло чимало цікавих інших версій таких творів як «People Get Ready» The Impressions, «Bang Bang» Sony & Cher та «Eleanor Rigby» і «Ticket To Ride» The Beatles. Однак наступний альбом «The Beat Goes On» виявився невдалим і занадто амбітним, а подальші пропозиції групи були не в змозі повторити успіх першого альбому.

Наступні записи Vanilla Fudge презентували дуже простий нецікавий хард-роковий матеріал і 1970 року гурт припинив свою діяльність. Басист та ударник опинились разом у гурті Cactus, a пізніше разом з Джеффом Беком утворили формацію Beck, Bogert & Аррісе. Стейн без успіху керував гуртом Boomerang, а потім співпрацював з Томмі Боліном та Елісом Купером. Мартелл приєднався до гурту The Good Rats, що був популярним у барах Лонг-Айленда. 1983 року музиканти знову зібралися разом і записали альбом «Mystery», який виявився повним непорозумінням. 14 травня 1988 року гурт зібрався ще раз, щоб виступити у нью-йоркському «Madison Square Garden» у концерті на честь сорокарічного ювілею фірми «Atlantic».

ДискографіяРедагувати

  • 1967: Vanilla Fudge
  • 1968: The Best Goes On
  • 1969: Renaissance
  • 1969: Near The Beginning
  • 1969: Rock & Roll
  • 1970: While The Whole World Was Eating Vanilla Fudge
  • 1982: The Best Of Vanilla Fudge
  • 1984: Mystery
  • 1991: Live
  • 1993: Psychedelic Sundae. The Best Of Vanilla Fudge

Tim BogertРедагувати

  • 1981: Progressions
  • 1983: Master's Brew

Carmine AppiceРедагувати

  • 1982: Carmine Appice