Вікіпедія

Three Cheers for Sweet Revenge

альбом My Chemical Romance

Three Cheers for Sweet Revenge — другий студійний альбом американського гурту My Chemical Romance, реліз якого відбувся 8 червня 2004 року.[1] Це перший реліз гурту на Reprise Records, дочірній компанії Warner Bros. Records,[2] і їхній останній реліз разом із барабанщиком Меттом Пелісьєром, якого пізніше замінив Боб Браяр.[3] Альбом отримав статус платинового менше ніж за рік після його релізу.[2] У США було продано понад мільйони копій.[4]

Three Cheers for Sweet Revenge
Студійний альбом
ВиконавецьMy Chemical Romance
Дата випуску8 червня 2004
Записанийжовтень 2003 - січень 2004
Жанремо, альтернативний рок, панк-рок, пост-хардкор
Тривалість39:36
Моваанглійська
ЛейблReprise Records (WBR)
ПродюсерГовард Бенсон
Хронологія My Chemical Romance
Попередній
←
 I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love
(2002)
The Black Parade
(2006)
Наступний
→

Із Three Cheers for Sweet Revenge MCR створили чистіший звук, у порівнянні з його попередником I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love.[5] Альбом став успішним релізом як для гурту, так і для лейбла,[4] хоча огляди були змішаними.[6] Завдяки цьому альбому популярність My Chemical Romance зросла.[5] На задній обкладинці альбому його концепт описаний як «Історія про чоловіка, жінку та тисячі трупів жорстоких людей».[5] Джерард Вей, вокаліст гурту, стверджував: «Концепт Three Cheers базується на історії про чоловіка і жінку, яких розділила смерть, і чоловік відправляється у пекло, де дізнається від диявола, що його кохана усе ще жива. Диявол каже, що він знову зможе побачитися з нею, тільки якщо принесе йому душі тисячі злих людей; чоловік погоджується на це і диявол віддає йому пістолет. Отака була оригінальна ідея для концепту, але вийшло так, що альбом навіть більше розповідає про втрату та справжнє життя, ніж про будь-що інше.»[7]

Гурт випустив чотири сингли з альбому: «I'm Not Okay (I Promise)», «Helena», «The Ghost of You» та окремо у Великій Британії «Thank You for the Venom». Є й інші треки, що також вважаються найкращими з платівки, наприклад, «Hang 'Em High» і «The Jetset Life is Gonna Kill You».[5]

Обкладинку альбому намалював Джерард Вей.[8]

Музика

ред.

Three Cheers for Sweet Revenge описували як альтернативний рок,[9] емо,[5][10][11] поппанк,[5][10][12] постхардкор[13] і панк-рок.[14][15] У той час, як I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love вважався «зокрема скрипучим входом у той хитрий жанр гуртів, які змішують елементи емо, хардкору і навіть металу»,[16] Three Cheers for Sweet Revenge «одночасно показав їхні здібності до написання пісень і привернув до них увагу, на що вони заслуговують».[5] Полишивши «скримо»[17] та «складніші структури пісень»[18] їхнього першого альбому позаду, на Three Cheers вони створили звучання, що «проводить межу між поппанком та гострим, театральним емо»[5] та воднчас «має сильний вплив від хардкор-панку».[18] У багатьох публікаціях Three Cheers порівнювали із звучаннями таких гуртів, як The Misfits,[19] AFI,[16] Thursday.[16]

Вокаліст Джерард Вей називав перший сингл «I'm Not Okay (I Promise)» «самодопоміжною поппіснею»[20], а журнали AllMusic і Rolling Stone описували цю пісню як «вибухова емо-поп композиція із настільки смішно причепливим гуком, наскільки він сам є смішним»[21] і «зворушливий гімн для молодих та депресивних»[22] відповідно. Сингл був номінований на нагороду Kerrang! за найкращий сингл[23] і дійшов до 86 місця на чарті US Billboard Hot 100.[24]

Перший трек в альбомі, «Helena», вважається «ключовим моментом в альбомі та супергітом». Вей стверджував, що ця пісня «уособлює в собі всю тему альбому» та «викриває темну сторону гурту» у порівнянні з першим синглом.[20] У пісні співається про скорботу через смерть бабусі Джерарда та Майкі — Елени Лі Раш.[20] Ця пісня також була їхньою першою серед найкращих 40.[24]

Сприйняття

ред.
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic      [25]
Alternative Press      [5]
Blender      [26]
IGN 7.1/10[27]
Kludge 7/10[28]
Melodic      [29]
Rolling Stone      [19]
The Rolling Stone Album Guide      [30]
Stylus Magazine B[18]

Джонні Лофтус з AllMusic написав, що «за допомогою першокласного продюсера Говарда Бенсона вони відредагували надлишки від I Brought You My Bullets You Brought Me Your Love, в результаті чого ми отримали винагороджувальний, досить невідступний, безжалісний продукт.»[25] Енді Ґрінвальд з Blender занотував те, як Вей інтегрує елементи свого життя у пісні в цьому альбомі, та зауважив, що його «бідкання й скиглення перетворює енергійні пісні як „I'm Not Okay (I Promise)“ у після-шкільну поезію».[26] Єн Матерс зі Stylus Magazine відчув, що альбом налічував у собі «дванадцять майже бездоганних пісень та інтерлюдію всього у 39 хвилинах» і що «навіть коли його інтенсивність вщухає, вона не вщухає»,[31] а Кірк Міллер з Rolling Stone описав альбом як «до біса добре проведений час».[32] Критик JR з IGN назвав Three Cheers «хорошим альбомом», з усім тим, «він навіть не наблизився до того різноманіття та зухвалості, до яких міг би».[27] У The Village Voice Роберт Крістгау назвав альбом «дрантям».[33]

Журнал Країна Відзнака Рік Місце
Rock Sound Велика Британія Топ 50 альбомів року 2004 5[34]
Spin США 40 найкращих альбомів 2004 року 34[35]
Kerrang! Велика Британія Альбом року 3[36]
Metal Hammer Велика Британія Альбоми 2004 року 7[37]

Спадок

ред.

NME додали альбом у список «20 емо альбомів, які рішуче вистояли випробування часом».[38] Альбом посів 260 місце у списку Spin «300 найкращих альбомів за останні 30 років (1985—2014)».[39] Rock Sound написали, що цей альбом — це «реліз, що визначив цілу еру» та «зворушив мільйони людей по всьому світові як музично, так і емоційно».[40]

У 2016 Rolling Stone проголосили Three Cheers десятим найкращим емо-альбомом з 40, кажучи, що «Three Cheers не був просто концептуальним альбомом, він був концептуальним сиквелом, що розширив малу історію 2002-го Bullets у великобюджетний проєкт, наповнений роздумами про життя та смерть („Helena“), „biting kiss-offs“ („I'm Not Okay“) і кількома драматичними кліпами, через що вони часто з'являлися на MTV».[11]

На сьогодні у США було продано більше одного мільйона копій Three Cheers for Sweet Revenge, і альбом був сертификований платиновим за RIAA.[41] By February 2006, the album had sold over 1,356,000 copies in the US.[42] Станом на лютий 2006 було продано 1,356,000 копій альбому в США.[42] Також альбом був двічі сертифікований платиновим у Канаді, платиновим у Великій Британії, золотим в Ірландії, Чилі[43] та Аргентині.

Трекліст

ред.

Усі пісні написані гуртом My Chemical Romance.

#НазваТривалість
1.«Helena»3:22
2.«Give 'Em Hell, Kid»2:18
3.«To the End»3:01
4.«You Know What They Do to Guys Like Us in Prison»2:53
5.«I'm Not Okay (I Promise)»3:08
6.«The Ghost of You»3:23
7.«The Jetset Life Is Gonna Kill You»3:37
8.«Interlude»0:57
9.«Thank You for the Venom»3:41
10.«Hang 'Em High»2:47
11.«It's Not a Fashion Statement, It's a Fucking Deathwish»3:30
12.«Cemetery Drive»3:08
13.«I Never Told You What I Do for a Living»3:51
39:36

Персонал

ред.

Продюсери, інженери, техніки, менеджмент

  • Говард Бенсон — продюсер, міксинг
  • Річ Кості — міксинг
  • Крейг Ааронсон — A&R
  • Браян Шектер — менеджмент
  • Метт Ґеллі, Стейсі Фасс — агенти
  • Майк Плотніков — запис
  • Ерік Міллер — інженер
  • Пол Декарлі — Pro Tools та програмування
  • Джон Нікольсон — барабанний технік
  • Кіт Нельсон — гітарний технік
  • Том Бейкер — мастеринг
  • Метт Гріффен, Дана Чайлдс — продюсерські координатори
  • Артуро Рохас, Фернандо Діаз, Майк Ґарднер, Кріс Озуна, Браян Манселл — раннери
  • Марк Холлі — допомога з дизайном

Примітки

ред.
  1. ↑ Miller, Kirk. Three Cheers for Sweet Revenge. Rolling Stone. Rolling Stone. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2015.
  2. ↑ а б My Chemical Romance. Contactmusic.com. Contactmusic.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2015. My Chemical Romance signed with Reprise in 2003. After a major tour with Avenged Sevenfold, the band started to work on their second album. The album went platinum in less than a year.
  3. ↑ Joel Hoard. My Chemical Romance Biography. Rolling Stone. Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 12 квітня 2015. On the strength of tracks like the pummeling 9–11 lament "Skylines and Turnstiles," the band quickly signed with Reprise Records. 2004's Three Cheers for Sweet Revenge (Number 28) went platinum and featured singles "I'm Not Okay (I Promise)" (Number 86, 2004) and "Helena" (Number 33, 2005). Pelissier left the band shortly after the release of Three Cheers and was replaced by Bob Bryar, a sound tech for the Used.
  4. ↑ а б Martens, Todd (14 жовтня 2006). Up from the Underground: Expensive Spectacle and Innovative Viral Marketing Help My Chemical Romance Graduate from Internet Buzz to Platinum Stardom. Billboard. № Vol. 118, No. 41. Nielsen Business Media, Inc. с. 26. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  5. ↑ а б в г д е ж и к Zemler, Emily (22 червня 2010). Three Cheers for Sweet Revenge. Alternative Press. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 7 квітня 2015.
  6. ↑ Andrew Leahey; Alex Henderson. About My Chemical Romance. MTV.com. Viacom. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 12 квітня 2015. Although critical reactions were mixed, the record produced several radio singles and popular MTV videos, including "I'm Not Okay (I Promise)," "Helena," and "The Ghost of You." [Архівовано 2015-01-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ THREE CHEERS FOR SWEET REVENGE. Drinking Souls. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 23 лютого 2018.
  8. ↑ Andrew Leahey; Alex Henderson. About My Chemical Romance. MTV.com. Viacom. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 12 квітня 2015. The following year, they released Three Cheers for Sweet Revenge, a platinum-selling album that featured cover art by Way himself. [Архівовано 2015-01-19 у Wayback Machine.]
  9. ↑ My Chemical Romance interview and talk 'Danger Days'. Guitar World. Архів оригіналу за січня 9, 2016. Процитовано 26 квітня 2015.
  10. ↑ а б NME Reviews - Album Review: My Chemical Romance - Danger Days: The True Lives Of The Fabulous Killjoys (Warner) - NME.COM. NME. 19 листопада 2010. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 24 квітня 2015.
  11. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 2 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ My Chemical Romance – Three Cheers for Sweet Revenge (album review 8) – Sputnikmusic. Sputnikmusic. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 24 квітня 2015.
  13. ↑ The Umbrella Academy #1 review. Den of Geek. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 26 квітня 2015.
  14. ↑ Briganti, Skyler (26 серпня 2004). 'Three Cheers' for Romance. The Free Lance–Star. с. 26.
  15. ↑ Bryant, Tom. The Top 10 Best My Chemical Romance Songs. TeamRock. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 2 березня 2019.
  16. ↑ а б в Johnny Loftus. Three Cheers for Sweet Revenge – My Chemical Romance – Songs, Reviews, Credits, Awards – AllMusic. AllMusic. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015.
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 2 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2018-08-09 у Wayback Machine.]
  18. ↑ а б в My Chemical Romance – Three Cheers For Sweet Revenge – Review – Stylus Magazine. Stylus Magazine. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 26 квітня 2015. [Архівовано 2014-03-31 у Wayback Machine.]
  19. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 23 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2005. Процитовано 2 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2005-03-03 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Альбом «The Black Parade» [Архівовано 3 вересня 2012 у Wayback Machine.] на AllMusic (англ.)
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 2 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 12 грудня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ а б My Chemical Romance Chart History: Hot 100. Billboard. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
  25. ↑ а б Loftus, Johnny. Three Cheers for Sweet Revenge – My Chemical Romance. AllMusic. Архів оригіналу за 3 березня 2020. Процитовано 13 серпня 2008.
  26. ↑ а б Greenwald, Andy. My Chemical Romance: Three Cheers for Sweet Revenge. Blender. Архів оригіналу за 31 грудня 2007. Процитовано 13 серпня 2008.
  27. ↑ а б JR (20 вересня 2005). My Chemical Romance – Three Cheers For Sweet Revenge. IGN. Архів оригіналу за лютий 13, 2011. Процитовано 13 серпня 2008. [Архівовано 2011-02-13 у Wayback Machine.]
  28. ↑ McClelland, Mike. My Chemical Romance: Three Cheers For Sweet Revenge. Kludge. Архів оригіналу за 7 листопада 2006. Процитовано 9 грудня 2009.
  29. ↑ Roth, Kaj. My Chemical Romance – Three Cheers for Sweet Revenge. Melodic. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 11 грудня 2011. [Архівовано 2018-08-09 у Wayback Machine.]
  30. ↑ Maerz, Melissa (14 квітня 2010). My Chemical Romance: Album Guide. Rolling Stone. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 12 травня 2017. [Архівовано 2010-11-23 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Mathers, Ian (19 серпня 2004). My Chemical Romance – Three Cheers For Sweet Revenge – Review. Stylus Magazine. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 13 серпня 2008. [Архівовано 2014-03-31 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Miller, Kirk (8 липня 2004). Three Cheers for Sweet Revenge. Rolling Stone. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 13 серпня 2008.
  33. ↑ Christgau, Robert (14 лютого 2006). Consumer Guide: Forever Young. The Village Voice. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 13 серпня 2008.
  34. ↑ Top 75 Albums of the Year. Rock Sound. Архів оригіналу за 16 червня 2007. Процитовано 2 березня 2019.
  35. ↑ The 40 Best Albums of 2004. Spin. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2004.
  36. ↑ Kerrang! Albums Of The Year. Kerrang!. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 2 березня 2019.
  37. ↑ Metal Hammer Albums Of 2004. Metal Hammer. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 2 березня 2019.
  38. ↑ 20 Emo Albums That Have Resolutely Stood The Test Of Time. NME.com. 14 січня 2015. Архів оригіналу за 16 серпня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
  39. ↑ Zaleski, Annie (11 травня 2015). The 300 Best Albums of the Past 30 Years (1985–2014). Spin. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 6 серпня 2015.
  40. ↑ Bird, Ryan, ред. (June 2015). The 200 Moments that Defined Our Lifetime. Rock Sound. London: Freeway Press Inc. (200). ISSN 1465-0185.
  41. ↑ RIAA certifications for My Chemical Romance [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]
  42. ↑ а б Kohli, Rohan (15 лютого 2006). Soundscan Results: Week Ending 2/12/06. absolutepunk.net. Процитовано 12 лютого 2016.
  43. ↑ Maira, Manuel (2007). My Chemical Romance pone a Chile en su agenda. La Tercera. Santiago de Chile. De las dos mil copias vendidas de su álbum debut, [I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love] (2002) pasaron al status de oro −7.500 discos- con sus dos siguientes entregas: Three Cheers For Sweet Revenge (2004)...

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Three_Cheers_for_Sweet_Revenge&oldid=44034179