The Birthday Party
The Birthday Party (спочатку The Boys Next Door) — австралійський пост-панк гурт, що існував в період 1978—1983 років. Незважаючи на обмежений комерційний успіх, вплив "The Birthday Party" мав далекосяжні наслідки, гурт вважається «одним з найтемніших і найскладніших пост-панк гуртів початку 80-х років».[1] «Похмуре і шумне звучання» групи, з використанням елементів блюзу, фрі-джазу та рокабіллі, доповнювало історії про насилля та збочення у текстах Ніка Кейва.[1][2][3] Їхня музика була описана критиком Саймоном Рейнолдсом як готик-рок, а їх сингл «Release the Bats» особливо вплинув на зародження готичної сцени.[2]
| The Birthday Party | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Попередні назви | The Boys Next Door |
| Жанр | Постпанк, Готичний рок, Панк-джаз, Артпанк, Нойз-рок |
| Стиль | рок-музика |
| Роки | 1978–1983 |
| Країна | Австралія |
| Місто | Мельбурн |
| Мова | англійська |
| Лейбл | Missing Link, 4AD, Shock |
| Колишні учасники |
Нік Кейв Мік Гарві Трейсі П'ю Філл Калверт Роланд С. Говард |
| thebirthdayparty.com.au | |
В 1980 гурт переїхав з Мельбурну до Лондону, де їх підтримував радіоведучий Джон Піл. Звучання і живі виступи гурту, розчарованого перебуванням у Лондоні, стали ще жорстокішими. Невдовзі після переїзду до Західного Берліна у 1983 році гурт розпався.
The Boys Next Door (1973–1978) ред.
Ключові учасники гурту зустрілися у приватній чоловічій школі в Колфілді, в передмісті Мельбурну, на початку сімедесятих. В 1973 році Нік Кейв (вокал), Мік Харві (гітара) і Філ Калверт (ударні) разом з іншими учнями створили рок-гурт. Більшість з них також співали у шкільному хорі. Під різними назвами гурт виступав на вечірках і шкільних заходах з каверами на Девіда Бові, Лу Ріда, Roxy Music, Alice Cooper та інших.
Після закінчення школи у 1975 гурт став квартетом. Під впливом різкого розповсюдження панк-року у Австралії, назвавшись The Boys Next Door, почали виконувати прото-панк кавери та кілька власних пісень.[4] До листопаду 1977 року їхній репертуар складався переважно з швидких, власних пісень, таких як "Sex Crimes" і "Masturbation Generation", а стиль змінився у напрямку нової хвилі.[5]
У 1978 до гурту, у якості другого гітариста приєднався Роланд С. Говард, саме у цей час звучання різко змінюється. Додавання гітари Говарда, безумовно, було каталізатором цього (у майбутньому його використання звукового зворотнього зв'язку стало відмінною рисою гурту).
Дискографія ред.
- The Boys Next Door
- Door, Door (1979)
- The Birthday Party
- The Birthday Party (1980)
- Prayers on Fire (1981)
- Junkyard (1982)
Примітки ред.
- ↑ а б Thomas, Stephen. The Birthday Party. AllMusic. Процитовано 9 жовтня 2011.
- ↑ а б Reynolds, Simon. Rip It Up and Start Again: Postpunk 1978-1984. London: Faber and Faber, 2005. с. 429–431. ISBN 0-571-21569-6.
- ↑ The Quietus. Архів оригіналу за 14 лютого 2013. Процитовано 15 серпня 2017.
- ↑ The Boys Next Door Concerts. Home.iae.nl. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 9 жовтня 2011.
- ↑ David Nichols (22 жовтня 2007). "Lethal Weapons" 30 Years On. Messandnoise.com. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 9 жовтня 2011.