Sweet Georgia Brown
Sweet Georgia Brown («Мила Джорджія Браун») — джазовий стандарт Масео Пінкарда на слова Кеннета Кейсі, вперше записаний 1925 року Беном Берні і його оркестром.[1] Згодом з'явились його численні версії, і за даними 2000 року цей музичний стандарт є 13-м у світі за кількістю записаних версій.
| «Sweet Georgia Brown» | ||||
|---|---|---|---|---|
 Запис 1949 року, Бразер Бонс (Фрімен Девіс) | ||||
| Пісня Бена Берні | ||||
| Випущено | 1925 | |||
| Записано | 1925 | |||
| Жанр | джаз | |||
| Мова | англійська | |||
| Лейбл | Vocalion | |||
| Автор слів | Кеннет Кейсі | |||
| Композитор | Масео Пінкард | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Зміст та музика
ред.Хоча зміст пісні змінювався в залежності від виконавців, оригінальна версія, видана у вигляді нотної брошури, містить текст, що розповідає історію дівчини, «незграбної, але такої охайної» (англ. two left feet but oh so neat), що всі хлопці зітхають за нею з того моменту, як вона з'явилась у місті[2][3].
В оригіналі номер був написаний для голосу у супроводі фортепіано, але згодом з'явилось аранжування для популярного в ті роки укулеле[3].
Історія
ред.Джазовий номер Sweet Georgia Brown був записаний 1925 року Беном Берні і його оркестром на лейблі Vocalion[4]. З цього моменту Берні називають співавтором музики, хоча сама пісня написана Масео Пінкардом на слова Кеннета Кейсі.
За даними, опублікованими до 75-річчя пісні, Sweet Georgia Brown була 13-м за кількістю записаних версій музичним стандартом у світі. За кількістю зроблених записів вона випереджає «Jingle Bells», «Ol' Man River» та «The Battle Hymn of the Republic»[5]. Серед виконавців пісні — Етель Вотерс, Елла Фіцджеральд, Бенні Гудмен, Бінг Кросбі та The Beatles.
З 1930 року Sweet Georgia Brown в різних аранжуваннях регулярно звучить у кінофільмах, а згодом і на телебаченні. Серед десятків фільмів, де вона звучала, «Не став на блондинок» (1935), «Доля вояка в Америці» (1939), «Мілдред Пірс» (1945) та інші[6]. Версія пісні, записана Бразером Бонсом, з 1992 року є офіційним товарним знаком баскетбольної шоу-команди «Гарлем Глобтроттерс»[7], що сприяло підтриманню її популярності.
Примітки
ред.- ↑ Ben Bernie — Sweet Georgia Brown [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.] Відео
- ↑ Оригінальний текст «Sweet Georgia Brown» [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б 'Sweet Georgia Brown' Sheet Music. History Harvest. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 9 травня 2013.
- ↑ Dennis Pereyra. Ben Bernie and All The Lads. The Red Hot Jazz Archive. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 9 травня 2013.
- ↑ 'Sweet Georgia Brown' Turns 75. Ассошіейтед прес. 14 грудня 2000. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 7 травня 2013.
- ↑ Масео Пінкард на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Michael B. Sapherstein. The Trademark Registrability of the Harley-Davidson Roar: A Multimedia Analysis. — Boston College Intellectual Property & Technology Forum. — October 11,1998 — # 101101(англ.)
Trademark Status & Document Retrieval (TSDR): US Serial No. 74158626 (англ.). Бюро з патентів і торгових марок США. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 7 травня 2013.
Посилання
ред.- Кавер-версія Бразера Бонса — офіційний товарний знак «Гарлем Глобтроттерс» [Архівовано 14 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Sweet Georgia Brown — Louis Armstrong [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.] Відео
- Ella Fitzgerald & Duke Ellington orch. — Sweet Georgia Brown [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] Відео
- Sweet Georgia Brown Ольга Лукачова // Голос країни. Відео