Siemens A60мобільний телефон фірми Siemens Mobile, що вийшов 2003 року. Один з перших у світі мобільних телефонів з кольоровим дисплеєм. Створений на основі Siemens C60 і є його спрощеним варіантом: ця модель відрізняється відсутністю підтримки Java-аплетів і MMS-повідомлень, зменшеним об'ємом пам'яті і неможливістю підключення зовнішньої камери[1][2][3].

Siemens A60
Виробник Siemens AG
Сумісні мережі GSM 900, GSM 1800, GSM 1900
Тип мобільний телефон
Формфактор моноблок
Розміри 110x47x23 мм
Маса 85 г
Акумулятор Li-Ion, 700 мА·год
Екран STN, 4096 кольорів, 4, 101x80 пікс.
Інтерфейси COM-порт

Опис ред.

Телефон є кнопковим моноблоком у пластиковому корпусі з кольоровим екраном. Зазначено, що якість корпусу не найвища — іноді виявляють люфти. У телефону знімні задня кришка, передня панель, блок клавіш і акумулятор[1]. На верхньому торці є отвір для шнурка[2].

Клавіатура типова для телефонів Siemens. Експерти звертають увагу на те, що кнопки прийому і скидання дзвінка невеликі й розташовані заблизько, а на дотик нічим не відрізняються від решти клавіатури, що іноді призводить до помилкових натискань на цифри[2].

Дисплей телефону кольоровий, виконаний за технологією STN і має роздільну здатність 101х80. На момент випуску моделі (кінець 2003 року) використання таких екранів було нетиповим для низькобюджетних мобільних телефонів, до яких належить Siemens A60[1].

Прямими конкурентами Siemens A60, за версією видання IXBT, є інші дешеві телефони з кольоровими екранами — Alcatel One Touch 332 і Motorola C350. Зазначено, що попри деякі відмінності, за сукупністю споживчих характеристик ці пристрої є приблизно на одному рівні[1].

Примітки ред.

  1. а б в г Иван Мельничук (23 лютого 2004). Обзор GSM-телефона Siemens A60. IXBT. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 1 березня 2019. 
  2. а б в Тест сотового телефона Siemens A60: не экономьте на цвете. Mforum. 22 грудня 2003. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 1 березня 2019. 
  3. Siemens A60. Helpix. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 1 березня 2019. 

Посилання ред.