Вікіпедія

Shahed Saegheh

іранський бойовий безпілотник, збудований за схемою «летюче крило»

Saegheh (перс. صاعقه — «блискавка») — іранський бойовий безпілотник, збудований за схемою «летюче крило», який випускається компанією Shahed Aviation Industries.[2] Заснований на БЛА RQ-170[en], що був захоплений Іраном у 2011 році[en], проте менший за розмірами та суттєво відрізняється від американського.[4] Другим безпілотником, створеним на основі RQ-170 є повнорозмірна копія Shahed 171 Simorgh.

Saegheh
Варіант Saegheh-2[1] на виставці оборонної техніки в Тегерані.
Призначення ударний безпілотник
Походження Іран
Виробник Shahed Aviation Industries[2]
Перший політ листопад 2014[3]

Saegheh був представлений на огляд у жовтні 2016 року.[5]

Станом на 2017 рік, у виробництві перебувало 10 безпілотників Saegheh, а Іран планує закупити щонайменше 50 штук до 2025 року[2].

Варіанти

ред.

Технічні характеристики Saegheh невідомі, але вважається, що він має розмах крил близько 6-7 метрів.[6]

Saegheh-1

ред.

Saegheh-1 був вперше представлений на виставці озброєнь в Ірані у 2016 році.

Іранські державні ЗМІ стверджують, що Saegheh-1 може нести чотири високоточні протитанкові керовані ракети Sadid-1[en]. Уряд Ірану не показував БПЛА у польоті та не повідомляв про його радіус дії.[7] Saegheh-1 не мав видимої системи цілевказівки/оптичної системи.[1]

Перші моделі Saegheh не мали фронтального повітрозабірника Simorgh/RQ-170.

Saegheh-2

ред.

Модель відома також як Shahed 191.[8] Показані пізніше моделі мають фронтальний повітрозабірник. БПЛА злітає зі спеціалізованих стійок, встановлених на транспортному засобі.[9]

Shahed 191 несе всередині дві ракети Sadid-1[en] і приземляється на висувні посадкові полози.[9] Shahed 191 розвиває крейсерську швидкість 300 км/год, має час роботи 4,5 години, дальність 450 км, та корисне навантаження 50 кг.[10]

Агентство Fars News повідомляло, що Saegheh-2 використовувався в бойових діях у Сирії,[1] застосовуючи ракети проти терористів Ісламської держави.[джерело?]

Гвинтовий варіант

ред.

На військових іграх 2019 року, Іран представив варіант Saegheh, що працює від гвинта. Озброєння Sadid-1[en] розміщується ззовні, безпілотник приземляється на нерухомі посадкові полози, а злітає так само як і варіант Shahed 191.[8]

Shahed 191

ред.

Загальні характеристики[11]

  • Екіпаж: немає
  • Довжина: 2,7 м (8 футів 10 дюймів)
  • Розмах крил: 7,31 м (24 фути)
  • Вага брутто: 500 кг (1102 фунта) 100 кг корисного навантаження
  • Найбільша злітна вага: 500 кг (1102 фунта)
  • Найбільша швидкість: 350 км/год (220 миль/год, 190 вузлів)
  • Крейсерська швидкість: 300 км/год (190 миль/год, 160 вузлів)
  • Дальність польоту: 1500 км (930 миль, 810 морських миль)
  • Витривалість: 4,5 год
  • Найбільша висота застосування: 7 620 м (25 000 футів)

Бойове застосування

ред.
 
Беньямін Нетаньягу демонструє частину знищеного безпілотника Saegheh на Мюнхенській конференції з безпеки 2018

1 жовтня 2018 року Повітряно-космічні сили КВІР застосували балістичні ракети та безпілотники, ймовірно разом з БПЛА Saegheh, для нападу у регіоні Абу-Кемаль у Східній Сирії.[12] Хоча Іран раніше показував Saegheh з чотирма ракетами Sadid-1, розміщених під корпусом, у цьому випадку вони опублікували відео, на якому БПЛА Saegheh випускає лише одну ракету Sadid-1 зі своїх внутрішніх відсіків.[13]

Ізраїль збив Saegheh під час ізраїльсько-сирійського інциденту в лютому 2018 року. Видання Times of Israel повідомило, що будова цього БПЛА, значною мірою ґрунтується на захопленому RQ-170[en]. Бригадний генерал Повітряних сил Ізраїлю Томер Бар зазначив, що безпілотник досить передовий та наслідує західні технології.[14]

Можливе постачання до Російської Федерації

ред.

Іранський дрон Shahed-129 було виставлено на аерокосмічному ярмарку IRGC у західному Тегерані 28 червня 2021 року. Повідомляється, що тоді-ж ці моделі — Shahed-129 і Shahed-191, Іран почав показувати військовим РФ.

США вважають, ніби офіційні представники армії РФ, почали тренуватися з цими безпілотниками в Ірані протягом останніх кількох тижнів, і це може бути остаточною ознакою того, що Російська Федерація має намір придбати системи, оскільки російське вторгнення в Україну (в оригіналі CNN — «війна в Україні») триває:

«Протягом останніх кількох тижнів російські офіційні особи проводили навчання в Ірані в межах угоди про передавання БЛА з Ірану до РФ»,

— сказав представник США CNN. Посадовець зазначив, що розвіддані про таке навчання нещодавно розсекречено. CNN зверталося до російського посольства у Вашингтоні за коментарем. Минулого місяця прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков повідомив, що Росія «не має коментарів з цього приводу», коли журналісти його запитали про безпілотники.[15]

Оператори

ред.
  Іран

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Jeremy Binnie (31 січня 2019). Iran unveils new version of armed stealth UAV - Jane's 360. www.janes.com. London. Архів оригіналу за 3 лютого 2019.
  2. ↑ а б в г Taghvaee, Babak (27 липня 2017). Shahed 129 Heads Iran's Armed UAV Force. Aviation Week & Space Technology. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 липня 2022.
  3. ↑ Pentagon claims Iran's copy of captured US Sentinel drone 'inferior' to original - World news - The Guardian. Theguardian.com. 4 грудня 2014. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 7 жовтня 2018.
  4. ↑ Iran builds attack drone similar to captured US model, local media say. 2 жовтня 2016. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
  5. ↑ Cenciotti, David (2 жовтня 2016). Iran unveils new UCAV modeled on captured U.S. RQ-170 stealth drone. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
  6. ↑ Frew, Joanna (May 2018). Drone Wars: The Next Generation: An overview of current operators of armed drones (PDF). Oxford: Drone Wars UK. с. 12. Архів (PDF) оригіналу за 17 серпня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
  7. ↑ Sharafedin, Bozorgmehr (1 жовтня 2016). Iran showcases new combat drone, copied from U.S. unmanned aircraft. Reuters. Архів оригіналу за 27 вересня 2022. Процитовано 2 жовтня 2016.
  8. ↑ а б Binnie, Jeremy (27 березня 2019). The propeller version carries weapons externally and lands on fixed bars, so not as stealthy. Архів оригіналу за 25 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
  9. ↑ а б Binnie, Jeremy (27 березня 2019). The jet-powered one, known to be the Shahed-191, carries weapons in internal bays and lands using retractable skids. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
  10. ↑ prom1 (10 лютого 2019). Иранский ударный БЛА "Shahed-191". Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 16 липня 2022.
  11. ↑ اینفوگرافیک/ تولید مثل جانور قندهار در ایران- گرافیک و کاریکاتور اینفوگرافیک تسنیم | Tasnim. خبرگزاری تسنیم | Tasnim (перс.). Архів оригіналу за 14 серпня 2022. Процитовано 2 вересня 2022.
  12. ↑ Iran uses drones and missiles in cross border attack on enemies in Syria [Архівовано 2022-07-16 у Wayback Machine.], armyrecognition.com/, October 4, 2018.
  13. ↑ For a Second Time, Iran Fires Missiles at IS Targets in Syria. www.washingtoninstitute.org. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 16 липня 2022.
  14. ↑ Gross, Judah Ari (10 лютого 2018). Iranian UAV that entered Israeli airspace seems to be American stealth knock-off. The Times of Israel (амер.). Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018.
  15. ↑ CNN, Natasha Bertrand. First on CNN: Russians have begun training on Iranian drones, US believes. CNN. Архів оригіналу за 14 серпня 2024. Процитовано 13 серпня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Shahed_Saegheh&oldid=43669410