Rhino Entertainment

Американський лейбл звукозапису

Rhino Entertainment Company (Ріно Ентертейнмент Кампані) — американський спеціалізований лейбл звукозапису, заснований в 1978 році. Є власністю Warner Music Group.

Rhino Entertainment
Rhino Entertainment logo.svg
Головна компанія Warner Music Group
Рік заснування: 1978
Засновник(и): Річард Фоос
Гарольд Бронсон
Дистриб'ютор: Rhino Records (в США)
WEA International (поза США)
Країна: США США
Місцезнаходження: Лос-Анджелес, Каліфорнія

На початку своєї діяльності, в 1970-ті та 1980-ті роки, Rhino була компанією, яка випускала записи гумористичних пісень, перевидання, а також збірники музики у жанрах поп, рок-н-рол і ритм-н-блюз, які були популярними з 1950-х по 1980-ті роки. Також була відома випуском ретроспектив відомих комічних акторів і музикантів. Наприкінці 1980-х років Rhino поступово змінила профіль своєї діяльності, почавши в основному спеціалізуватися на перевиданні для домашнього відео (на відеокасетах, а потім на DVD) записів телевізійних програм і серіалів.

ІсторіяРедагувати

Rhino створив у 1973 році Річард Фоос як магазин, що торгував звукозаписами, розташовувався на Westwood Boulevard у Лос-Анджелесі. П'ять років потому, у 1978, Rhino стала дистриб'ютором записів, завдяки зусиллям, які зробив тоді менеджер магазину Гарольд Бронсон. Першими релізами компанії були в основному гумористичні (англ. novelty, novelty song[en]) записи (їх першим синглом стала пісня Wild Man Fischer's «Go To Rhino Records») На початку своєї діяльності Rhino випускала збірники поп-музики, рок-н-ролу та ритм-н-блюзу, які були популярними у період з 1950-х по 1980-ті роки. Була відома випуском ретроспектив відомих комічних акторів і музикантів, таких як Річард Прайор, Стен Фреберг, Том Лерер, Спайк Джонс. Також випускала деякі сингли виконавців у стилі панк-рок. Труднощі з випуском та продажем такої продукції змусили Фооса і Бронсона шукати інші напрями для діяльності лейбла, вони вирішили зайнятися випуском перевидань записів.

Однією з перших угод Rhino в цій області було придбання прав на продукцію лейблу White Whale. До середини 1980-х більшість продукції лейбла було перевиданнями записів, на що купувалися ліцензії у інших компаній. Чудова якість звуку і якісне оформлення упаковки дисків зробили Rhino одним з найбільш шанованих лейблів що займаються випуском перезаписів; компанія отримувала схвальні відгуки від колекціонерів, шанувальників різних виконавців, а також від істориків, що займалися історією популярної музики. Rhino швидко увійшла на ринок продажів записів на компакт-дисках, випускаючи велику кількість перевидань записів, які вийшли до початку «ери CD-дисків» в середині 80-х.

Компанія також продовжувала випускати записи нової музики, видаючи релізи як під маркою основного лейблу Rhino, так і дочірніми лейблами, такими як RNA (Rhino New Artists) і Forward. Однак ці записи викликали більше нарікань, ніж інтересу у покупців і критиків. Одним з перших виконавців, нові записи якого випускала Rhino, була група The Twisters, чия популярність в Лос-Анджелесі далеко випереджала кількість продажів їхніх дисків. З цих причин основним напрямком Rhino залишався випуск перевидань, як менш витратний і менш ризикований. Єдиним винятком для нових записів став успіх наприкінці 1986 року пісні Billy Vera & the Beaters «At This Moment», пісні 1981 року, несподівано потрапила на перші місця в чартах журналу Billboard після того як вона прозвучала в 1986 в серіалі телекомпанії NBC «Сімейні узи».

У 1986 Rhino підписала з Capitol Records дистриб'юторську угоду терміном на шість років. У 1989 Rhino і власник Capitol, EMI, уклали угоду про спільне придбання одного з помітних лейблів на ринку Північної Америки, Roulette Records; в результаті Rhino отримала права на випуск для американського ринку усього каталогу записів Roulette, окрім записів джазової музики. Коли контракт на дистрибуцію з Capitol в 1992 році закінчився, Rhino підписала нову дистриб'юторську угоду з лейблом Atlantic Records.

Наприкінці 1980-х років Rhino поступово змінила профіль своєї діяльності, почавши в основному спеціалізуватися на перевиданні(на відеокасетах, а потім на DVD) записів телевізійних програм і серіалів, таких як мультсеріали Трансформери, G. I. Joe, Jem, Південний Парк, серіали Самотній рейнджер, Мій улюблений марсіанин, колекцій телепрограм The World of Sid & Marty Krofft і Mystery Science Theater 3000,

У 1992 р. корпорація Time Warner купила 50 % акцій Rhino; у 1998 р. вона докупила половину компанії, після чого Rhino стала повністю належати Time Warner. Магазин Rhino Records, не був частиною операції з продажу, тому його було закрито в 2005.[1]

У 1999 р. в структурі Rhino з'явилося підрозділ Rhino Handmade, яка займається розповсюдженням обмежених тиражів записів, через вебсайт; всі перевидання, що випускаються Rhino Handmade, виготовляються тиражем не більше 3000 примірників, додаткові додруковування тиражу ніколи не робляться, навіть якщо тираж повністю розпроданий.

Саме завдяки злиттю з Time Warner лейбл впустив ремастерингові видання таких виконавців, як Ерік Бердон, Фанні, Dannii Minogue, The Ramones, The Grateful Dead, Emerson, Lake & Palmer, The Beach Boys, Yes, The Doobie Brothers, The Cars, Chicago, Тому Пакстон, Third Eye Blind, The Doors, War, Spirit of the West і зовсім недавно The Bee Gees. Також, у розпорядження Rhino потрапили саундтреки, правами на які володів Time Warner, від кінокомпаній MGM (за період до 1986 року) і Warner Bros. (за період до 1950[2][3], в додаток до належним WB за період після 1949). У числі випущених Rhino були саундтреки до таких фільмів, як" Віднесені вітром, Чарівник країни Оз, Easter Parade, На північ через північний захід, Касабланка, Кінг-Конг, Доктор Живаго, Супермен і Веселка Финиана.

Rhino также владеет правами на студийные мастер-ленты группы The Monkees и видеосъёмки группы (приобретено у Raybert Productions в 1994), поэтому лейбл выпускал и выпускает видео-записи для домашнего видео и компакт-диски с записями The Monkees.

У 2003 році співзасновники і довгий час керівники компанії Річард Фоос і Гарольд Бронсон пішли з Rhino — як повідомлялося, через розчарування від того, що вже майже неможливо випускати збірники на усе більш конкурентному ринку. Насправді ж причинами їх відходу було остаточне витіснення менеджментом Time Warner їх від управління лейблом, і «реорганізації» роботи персоналу компанії, які вони не могли зупинити. Незабаром після цього Фоос заснував новий лейбл, Shout! Factory, який почав випускати десятки компакт-дисків і відео, згідно з філософією діяльності Rhino на початку 1990-х.

У 2004 Time Warner відділив свої музичні підрозділи, і сьогодні Rhino є частиною  Warner Music Group. Магазин Rhino Records, який не був частиною продажу, був закритий у 2005 році[4][5].

На додаток до роботи з архівними записами, лейбл також управляє дистрибуцією (США) та виробництвом (по всьому світу) збірників виконавців, які мають або мали контракти з Warner, включаючи таких музикантів, як Енія, New Order та Chicago.

У червні 2006 було закрито британський підрозділ Warner Strategic Marketing і була створена компанія Rhino Records UK[6]. Цей підрозділ займається двома основними завданнями — виробництвом збірників музики з телевізійних рекламних роликів (наприклад, Pure Garage Rewind Back to the Old School) і випуском матеріалів з каталогу записів у сховищах Warner. Як приклад недавніх вдалих видань можна привести випуск альбому Led Zeppelin «Mothership» (2007) і саундтрека до фільму «Джуно».

Схожими на Rhino за родом діяльності можна назвати такі лейбли, як Collectables Records, Hip-O Records, One Way Records, Beat Goes On Records, Varèse Sarabande, Legacy Recordings (входить у Sony Music), а також Ace Records у Великій Британії і Bear Family в Німеччині.

ПриміткиРедагувати

  1. Rhino Records Westwood. Архів оригіналу за 11 січня 2006. Процитовано 30 грудня 2012. 
  2. You Must Remember This: The Warner Bros. Story (2008), p. 255.
  3. WB retained a pair of features from 1949 that they merely distributed, and all short subjects released on or after September 1, 1948; in addition to all cartoons released in August 1948.
  4. Rhino Records Westwood. 11 січня 2006. Процитовано 15 березня 2018. 
  5. Boucher, Geoff (6 січня 2006). Rhino is latest indie record store to close. Los Angeles Times (амер.). ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 15 березня 2018. 
  6. Warner moves WSM into Rhino. Архів оригіналу за 26 січня 2013.