Republikflucht
«Republikflucht» («Втеча із Республіки») — неофіційна назва, що закріпилася в НДР (а пізніше і у ФРН), яка означала втечу населення до Західного Берліну або до будь-якої іншої країни Великої Германії чи Неосяжного Заходу. Відповідно до § 213 Кримінального кодексу НДР Перетин кордону НДР без дозволу місцевої влади карався до 5 років,[1] проте фактично Національна рада оборони НДР віддала наказ стріляти в перебіжчиків на поразку.
Історія ред.
У 1952 НДР закрила внутрішньонімецький кордон з ФРН, в 1961 зі зведенням Берлінської стіни був закритий кордон із Західним Берліном.
Ці державні заходи були прийняті для запобігання трудової міграції кваліфікованих кадрів з НДР до Західної Німеччини. За офіційною версією закриття кордонів НДР було викликано необхідністю захисту першої соціалістичної держави на німецькій землі. Виїзд громадян НДР на Захід став розглядатися як порушення закону. Офіційний дозвіл на тимчасовий виїзд із НДР видавався у виняткових випадках для досягнення економічних, наукових, культурних, політичних і розвідувальних цілей. Уряд ФРН практикував викуп за валюту громадян НДР, переважно політичних ув'язнених. До падіння Берлінської стіни Західна Німеччина викупила свободу близько 35 тис. Громадян НДР, витративши на це 3,5 млрд німецьких марок.
До 1970-х ФРН не визнавала офіційно існування НДР, тому перемовини про викуп політичних в'язнів не велися на урядовому рівні. Від НДР в цих угодах брав участь спеціальний відділ Міністерства державної безпеки НДР, від ФРН — Федеральне міністерство внутрішньонімецьких відносин. Посередниками виступали адвокати і церква.
За скоєння злочину за складом злочину, викладеним у абзаці 1 § 213 КК НДР 1968, максимальним покаранням було позбавлення волі на термін до двох років. На практиці незаконний перетин кордону НДР часто кваліфікувався як злочин, скоєний за обтяжуючих обставин, і згідно з абзацом 2 максимальним покаранням в такому випадку було позбавленні волі терміном на 5 років. У новій редакції КК НДР, прийнятої в 1979, незаконний перетин кордону НДР за обтяжуючих обставин карався позбавленням волі на термін до 8 років.
Культура ред.
Література ред.
- Die Flucht aus der Sowjetzone und die Sperrmaßnahmen des Kommunistischen Regimes vom 13. August 1961 in Berlin. Bundesministerium für Gesamtdeutsche Fragen (Hrsg. ), Bonn und Berlin 1961.
Посилання ред.
- Текст КК НДР [Архівовано 11 червня 2013 у WebCite]
Примітки ред.
- ↑ After the Wall: The Legal Ramifications of the East German Border Guard Trials in Unified Germany. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 10 червня 2020.
Article 213 of the Penal Code specifically prohibited unauthorized border crossings, both into and out of the G.D.R. It stated: "[a] person who... without government authority leaves or fails to return to the German Democratic Republic is liable to imprisonment of up to two years.... In serious cases, the offender is liable to imprisonment of from one to five years." 157 While seemingly inconsistent with the relatively moderate penalties of Article 213, the National Defense Council's orders to shoot defectors were not inconsistent with G.D.R. law. The border guards were already legally allowed to stop escape from East Germany by any means necessary. Although Article 112 prohibited murder,'5 8 and Article 213 provided only a maximum of five years in prison for an escape attempt, Article 18 gave border guards the freedom to violate both Article 112 and 213.