Відкрити головне меню

RQ-5 Hunter

тактичний розвідувальний БПЛА, розроблений ізраїльським концерном Israel Aerospace Industries (підрозділ Malat Division) разом з американською фірмою TRW Inc

RQ-5 Hunter («Мисливець») — тактичний розвідувальний БПЛА, розроблений ізраїльським концерном Israel Aerospace Industries (підрозділ Malat Division) разом з американською фірмою TRW Inc (з 2003 року останню замінила компанія «Northrop Grumman»), на базі ізраїльського безпілотного апарату «Impact UAV». Програма створення розпочата у 1989 році[2]. Спочатку проект був відомий під назвою JIMPACS (англ. Joint Improved Multi-mission Payload Aerial Surveillance, Combat Survivable). Перша партія апаратів (7 комплектів по 8 апаратів) була виготовлена у 1993 році під назвою BQM-155A[1]. Після зміни системи класифікації у 1997 році «Hunter», отримав позначення RQ-5[3].

RQ-5 Hunter
зліт RQ-5A з реактивним прискорювачем
зліт RQ-5A з реактивним прискорювачем
Тип розвідувальний БПЛА
Розробник Israel Aerospace Industries, TRW Inc, Northrop Grumman
Виробник TRW Inc (США)
Перший політ березень 1991
Початок експлуатації 1995
Припинення експлуатації 2015
Одиниць вироблено 75
Базова модель Impact UAV [1]
Commons-logo.svg  Зображення у ВікіСховищі

У 2003 році підрядником за програмою «Hunter» стала компанія «Northrop Grumman», яка згодом приступила до розробки ударного варіанту безпілотника, що отримав назву MQ-5A з можливістю озброєння боєприпасом BAT (англ. Brilliant Anti-Tank), відомим у модернізованому варіанті як «Viper Strike».

Наступним членом сімейства «Hunter» став безпілотний літальний апарат MQ-5B — з крилом більшого розмаху, збільшеною практичною стелею і збільшеним запасом пального, що дозволило збільшити і дальність його польоту. Армія США закупила 18 апаратів MQ-5B, які чудово зарекомендували себе під час бойового застосування в Афганістані — особливо вдалим виявилося застосування апаратів, оснащених приймачами GPS і боєприпасами BAT «Viper Strike».

Конструктивні особливостіРедагувати

Апарат виконано у двобалковому компонуванні і оснащено двома поршневими двигунами з робочим об'ємом по 750 см³, розташованими опозитно у носовій і задній частині гондоли. Таке конструктивне вирішення дозволило досягнути кращих показників за потужністю і надійністю без зростання лобового опору планера.

У корпусі гондоли розташовуються засоби керування, навігаційна система, система розпізнавання та прийомо-передавач даних з антеною, розташованою зовні над корпусом. До гондоли також кріпиться триколісне шасі. Крило складається з простого центроплана без скосів і демонтованих під час транспортування крил з невеликою трапецієвидністю. Крила оснащені рухомими закрилками та елеронами з електричним приводом. До центральної частини крила двома балками кріпиться хвіст із горизонтальним стабілізатором. Здвоєне вертикальне хвостове оперення має нахил до середини.

БПЛА здіймається у повітря як звичайний літак або запускається із спеціальної платформи, з використанням ракетного прискорювачу.

Апарат додатково обладнується тепловізорною системою третього покоління, лазерним вказівником цілі, системою попередження про опромінення РЛС та іншим комунікаційним обладнанням.

Технічні характеристикиРедагувати

 
Кресленик загального виду базової модифікації RQ-5

Модифікація: RQ-5

  • Розмах крила - 8,90 м
  • Довжина - 6,95 м
  • Висота - 1,65 м
  • Маса:
    • без корисного навантаження - 540 кг
    • максимальна злітна - 726 кг
    • маса пального - 178 кг
  • Тип двигуна: два поршневих двигуни Moto-Guzzi
  • Тяга - 2 х 64 кгс
  • Максимальна швидкість - 204 км/год
  • Крейсерська швидкість - 148 км/год
  • Радіус дії - 267 км
  • Тривалість польоту:
    • від бази - 8 год;
    • максимальна - 11,5 год
  • Практична стеля - 4575 м

Модифікація: RQ-5A Hunter

  • Розмах крил - 8,8 м
  • Довжина - 6,8 м
  • Висота - 1,7 м
  • Маса:
    • максимальна злітна - 727 кг
    • корисне навантаження - 125 кг
    • маса пального - 136 кг
  • Тривалість польоту - 12 год
  • Радіус польоту під контролем станції керування - 125 км
  • Радіус польоту за попередньо закладеною програмою - 200 км
  • Крейсерська швидкість - 110 км/год
  • Практична стеля - 4500 м

ВаріантиРедагувати

IAI E-HUNTER — ізраїльська модифікація RQ-5 із збільшеною вантажопідйомністю, збільшеними часом і дальністю лету. Перший політ відбувся у липні 1995 року.

MQ-5B «Hunter» — озброєний варіант RQ-5 з авіабомбою GBU-44/B Viper Strike. В комплекс входить система автоматизованої посадки ATLND. Керування з землі забезпечується з наземної станції керування (англ. Ground Control Station) GCS-3000, обладнання і два оператори яеої перебувають у спеціально обладнаному автомобілі.

Країни-експлуатантиРедагувати

RQ-5 перебуває на озброєнні армій США, Франції, Бельгії та Індії.

  •   США — У 1993 році було укладено контракт на постачання семи комплектів RQ-5A. Вони були взяті на озброєння армії США у 1996 році. БПЛА використовувались у 1999 ці у ході Бомбардування Югославії силами НАТО — в період після березня 1999 року тут було втрачено 4 апарати даного типу[4], при цьому один з них був збитий вертольотом Ми-8 Союзної Республіки Югославії[5].
  •   Індія — у 1997 році Індія закупила в Ізраїлі 16 БПЛА двох типів («Hunter» та «Searcher»)[6]

ПриміткиРедагувати

  1. а б RQ-5 Hunter UAV на сайті «Olive-Drab»
  2. Hunter RQ-5A / MQ-5B/C UAV, United States of America
  3. «RQ» — позначення для розвідувальних БПЛА
  4. «The 24 NATO UAVs lost in Kosovo …During Operation Allied Force, the Yugoslavs captured a wide collection ofdowned UAVs including Predator, Pioneer, Hunter, German CL-289, French CL-289, and British Phoenix, as the air operation progressed.»
    JD R. Dixon. Lieutenant Commander, U.S. Navy. UAV Employment in Kosovo: Lessons for the Operational Commander. Naval War College (Newport), 8 February 2000 С.4, 9-10
  5. Military Mi-8 HIP helicopter to fly alongside a Hunter UAV and then have the Door Gunner blast the UAV with his 7.62mm machine gun
  6. Шабалов И. Военно-техническое сотрудничество Индии и Израиля // Зарубежное военное обозрение, № 5-6 (650–651), 2001, С.83

ДжерелаРедагувати

  • Капустин А. Разведывательные беспилотные летательные аппараты стран НАТО // Зарубежное военное обозрение, № 10, 1995. С.23-28.
  • Jerzy Gruszczyński Bezpilotowce państw zachodnich Stany Zjednoczone // Nowa Technika Wojskowa. 10, S. 24-26/43-48, 2002. — ISSN 1230–1655

ПосиланняРедагувати