Quaestiones perpetuae
Quaestiones perpetuae (з лат. — постійні кримінальні суди, судові колегії або судові комісії) — постійні спеціалізовані суди, що існували в Стародавньому Римі. Традиційно виділяється вісім постійних судів. Перший з них був створений в 149 році до н. е. на підставі закону трибуна Луція Кальпурнія Пізона.
Особливості ред.
Постійні суди складалися з 30 або більше суддів (за іншими даними, нормою була участь 100—200 суддів) і очолювалися, як правило, претором. Рішення про винність приймалося на підставі голосування суддів простою більшістю і не підлягало оскарженню. Характер покарання регламентувався спеціальними зводами.
Комплектування суддів було предметом політичної боротьби; спочатку ними могли ставати тільки сенатори, але в 133 році Тіберій Гракх передав місця в постійних судах стану вершників. У 91 році до н. е. Марк Лівій Друз запропонував закон про змішанне комплектування колегій (половина сенаторів, половина вершників), але був убитий, а його реформа була згорнута. У 70 році до н. е. Луцій Аврелій Котта розділив комплектування суддів між сенаторами, вершниками і ерарними трибунами. Кандидати в судді вносилися в щорічно оновлюваний список (album iudicum), з якого формувалися колегії для кожної справи.
Ініціатива звинувачення в усіх справах, включаючи державні злочини, могла виходити тільки від приватних осіб. Обвинувач у справі de maiestate , який не зміг довести провину обвинуваченого, міг бути підданий катуванню в покарання за необгрунтоване звинувачення.
Колегії ред.
- Quaestio de repetundis або quaestio repetundarum — колегія, що розглядала справи про вимагання та отримання хабарів магістратами. Створена в 149 році до н. е. за lex Calpurnia de repetundis Луцієм Пізоном;
- Quaestio de sicariis — про розбої, що супроводжувалися вбивством; з часів Сулли ця ж колегія розглядала справи parricidium (вбивство родичів)[1];
- Quaestio de veneficiis — про отруєння[1];
- Quaestio de peculatu — про розкрадання державного майна[1];
- Quaestio de ambitu — про порушення під час проведення виборів. Створена Луцієм Корнелієм Суллою;
- Quaestio de maiestate — про «образу величі римського народу» (сюди входили, зокрема, справи про державну зраду, організації заколоту, напади на суддів, дезертирство та інших державні злочини[2]). Створена Суллой, хоча перші закони de maiestate існували і раніше;
- Quaestio de falso — про лжесвідчення, підробці документів, ваг, монет, заповітів[3]. Створена Суллою;
- Quaestio de sacrilegio (або de incestu ) — про злочини проти моральності і релігійних традицій;
- Quaestio de vi — про насильство.
Примітки ред.
- ↑ а б в [Berger A. Tormentum / Encyclopedic Dictionary of Roman Law // Transactions of the American Philosophical Society. — 1953. New Series. Volume 43, Part 2. — P. 738—739. Berger A. Tormentum / Encyclopedic Dictionary of Roman Law // Transactions of the American Philosophical Society. — 1953. New Series. Volume 43, Part 2. — P. 738—739.]
- ↑ [Berger A. Crimen maiestatis / Encyclopedic Dictionary of Roman Law // Transactions of the American Philosophical Society. — 1953. New Series. Volume 43, Part 2. — P. 418. Berger A. Crimen maiestatis / Encyclopedic Dictionary of Roman Law // Transactions of the American Philosophical Society. — 1953. New Series. Volume 43, Part 2. — P. 418.]
- ↑ [Berger A. Falsum / Encyclopedic Dictionary of Roman Law // Transactions of the American Philosophical Society. — 1953. New Series. Volume 43, Part 2. — P. 467. Berger A. Falsum / Encyclopedic Dictionary of Roman Law // Transactions of the American Philosophical Society. — 1953. New Series. Volume 43, Part 2. — P. 467.]
Література ред.
- Berger A. Quaestiones perpetuae / Encyclopedic Dictionary of Roman Law // Transactions of the American Philosophical Society. — 1953. New Series. Volume 43, Part 2. — P. 663