Pure Data (також Pd) — графічне середовище та мова програмування для роботи з аудіо та відео в живому часі[1]. Pd працює на платформах Gnu/Linux, Windows, Mac OS X, IRIX, FreeBSD та на мобільних iPhoneOS, Android[2][3]. Pure Data — програмний засіб із відкритим кодом та розповсюджується безкоштовно.

Pure Data (Pd)
Приклад петчу у Pd-Extended. Містить синтезатори звуку, вокодер, а також простий секвенцер, під’єднаний до простого регулятора гучності і VU-метра.
Тип Мова програмування за принципом Patcher
Розробник Miller Puckette, Hans-Christopher Steiner
Операційна система Багатоплатформна програма
Мова програмування C та Tcl
Ліцензія Вільна ліцензія, запозичена у Tcl/Tk, подібна до BSD
Репозиторій github.com/pure-data/pure-data
Вебсайт www.puredata.info

CMNS: Pure Data (Pd) у Вікісховищі

Основним автором проекту є Miller Puckette, який є також початковим творцем відомого тепер середовища для мультимедія Max, над розробленням якого він працював у середині 1980-х в центрі IRCAM, та яке згодом комерціалізували. Десятиліттям по тому, в 1996 р., Puckette почав роботу над Pure Data, яка б відтворила концепцію, близьку до Max, але була б позбавлена наявних там обмежень в обробленні структур даних (звіди назва), а також була оптимізована для живої роботи зі цифровим звуковим потоком (а не лише MIDI, як це було на той час у Max[4])[5].

Основні характеристики ред.

 
Простий петч для генерування ноти ля першої октави синусоїдним осцилятором

Pure Data використовується, як правило, для створення музики та/або відео в живому часі. Кожна композиція передбачає створення одного або кількох петчів (patch) у візуальному редакторі, кожен з яких виконує якусь функцію зі створення чи оброблення звуку, відео, чи будь-яких інших даних. Кожен петч є файлом з закінченням .pd. При тому петчі можна створювати й редагувати «на льоту» — тобто користувач одразу «чує» те, що робить, і може змінювати параметри та додавати об’єкти навіть під час виконання твору.

Кожен петч складається з об’єктів — елементів петча, що пов’язуються між собою шляхом створення з’єднань між «портами» кожного з об’єктів, як показано на малюнку. Таким чином, користувач створює в програмі щось на зразок конвеєра, що постійно працює і обробляє дані так, як задумав користувач.

Серед об’єктів, які додаються у патч, можуть бути також різні елементи графічного інтерфейсу, як то повзуни, перемикачі чи введення числа́; це дає можливість зручного контролю над параметрами петча в живому часі. Крім того, один петч може «під’єднувати» інший як об’єкт, що дозволяє користувачу створювати власні об’єкти в той сам спосіб, що й створювати патчі.

До Pure Data було розроблено численні додаткові набори об’єктів — так звані externals, які дають можливість працювати з найрізноманітнішими даними. Серед найбільш розбудованих є GEM (Graphics Environment For Multimedia), що працює з відео та 3d-графікою за допомогою OpenGL, та pmpd для симуляції фізичних процесів, як то інерція чи зіткнення об’єктів. Також існують додатки для роботи з HID-пристроями такими, як джойстики та інші, а також додакти для роботи з передаванням даних через мережу, зокрема за допомогою протоколу Open Sound Control.

Велика кількість додатків спонукала розробників випустити окрему збірку Pure Data під назвою Pd-Extended, куди було включено великий набір додатків, що дозволило користувачам тратити менше часу на самостійне встановлення потрібних додатків. Саме Pd-Extended нині використовують більшість музикантів.

Зовніші посилання ред.


Примітки ред.

  1. Офіційний сайт Pd Extended. Архів оригіналу за 26 лютого 2011. Процитовано 1 вересня 2011. 
  2. Підручник про Pure Data [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.] на FLOSS manuals [Архівовано 2 вересня 2011 у Wayback Machine.]
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 листопада 2011. Процитовано 1 вересня 2011. 
  4. Puckette, M. S. Pure Data [Архівовано 13 лютого 2007 у Wayback Machine.] // Proceedings, International Computer Music Conference. — San Francisco: International Computer Music Association, 1996. — с. 269–272.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2009. Процитовано 1 вересня 2011.