Phillixus
| Phillixus | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Phillíxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд
ред.До цього роду відносяться види, довжина тіла яких знаходиться у межах 3-5.5 мм. Основні ознаки підроду[1]:
- довжина стволика вусиків не більша, ніж довжина їхньої булави;
- тіло вкрите тонкими волосками;
- кігтики лапок при основі не зрослися, лапки вузькі, їхні членики знизу ледь помітними або неповними підошвами з густих коротких волосків.
Фотографії видів цього підроду див. на[2].
Спосіб життя
ред.Типовий для роду Lixus. У вивчених у цьому відношенні видів життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родин Амарантові, Лободові, Гвоздикові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, в ході розвитку на стеблі часом утворюється гал[3]. Заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.
Географічне поширення
ред.Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його західної частини. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Чотири види цього підроду входять до фауни України[4]. У одного з них через Україну проходить західна межа ареалу (див. нижче).
Класифікація
ред.Наводимо перелік 9 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:
- Lixus biskrensis Capiomont. 1876 — Північна Африка, Арабські Емірати, Катар, Таджикистан
- Lixus brevipes C N. F. Brisout de Barneville, 1866 — Південна Європа, Казахстан, Західний Сибір, Далекий Схід, Монголія, Афганістан, Туреччина, Сирія
- Lixus brevirostris Boheman, 1835 — Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка
- Lixus incanescens Boheman, 1835 — Південна Європа від Франції до Закавказзя, Афганістан, Іран, Ірак, Казахстан, Монголія, Китай, Середня Азія, Туреччина
- Lixus korbi Petri, 1904 — Туреччина
- Lixus scabricollis Boheman, 1842 — Південна Європа від Португалії до Болгарії, Північна Африка, Туреччина, Ізраїль, Іран
- Lixus subfarinosus Desbrochers des Loges, 1893 — Північна Африка, Арабські Емірати, Ємен, Ірак
- Lixus subtilis Boheman, 1835 — Південна Європа, Закавказзя, Афганістан, Західний і Східний Сибір, Казахстан, Монголія, Китай, Далекий Схід, Середня Азія, Афганістан, Іран, Туреччина, Сирія
- Lixus subulatus Faust, 1891 — Закавказзя, південь Європейської Росії, Україна, Туреччина, Іран, Середня Азія
Практичне значення
ред.Вид Lixus subtilis може завдавати шкоди на плантаціях буряків, в тому числі на насіннєвих висадках[6]
Примітки
ред.- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92-93, 132–133
- ↑ http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/lіxini.htm[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Воловник С. В. 2010. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи. Зоол. журнал, 2010, т. 89, вып. 7, с. 828–833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_2010_lixinae_zoolj.pdf [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 470–471 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
- ↑ Воловник С. В., Писня И. В. Амарантовый стеблеед // Сахарная свёкла (Москва), 1984. — № 5. — С. 36-37