Ortholixus
| Ortholixus | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Lixus angustus (Herbst, 1795)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Ortholíxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд ред.
До цього роду відносяться види, довжина тіла яких знаходиться у межах 5–12 мм. Основні ознаки підроду [1]:
- передній край передньоспинки прямий, без лопатей за очима;
- очі не виступають з-за контурів голови;
- надкрила зверху і по боках без світлих смуг, вершини надкрил, кожна окремо, видовжені і загострені за вершиною черевця;
- кігтики лапок при основі зрослися.
Фотографії видів цього підроду див. на [2].
Спосіб життя ред.
Типовий для роду Lixus. У вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,[3]) життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родини Айстрові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками, зимівля – поза кормовою рослиною.
Географічне поширення ред.
Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його західної частини. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Три види цього підроду входять до фауни України[4] (див. нижче).
Класифікація ред.
Наводимо перелік 18 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:
- Lixus acicularis Germar, 1824 – Південь Європи (від Португалії до Болгарії), Північна Африка. Сирія
- Lixus amurensis Faust, 1887 – Східний Сибір, Китай, Далекий Схід
- Lixus angustus (Herbst, 1795) – Південь Європи, Туреччина, Іран
- Lixus bituberculatus Smreczynski, 1968 – Болгарія, Угорщина
- Lixus cinerascens Schönherr, 1832 - Південна Європа, Закавказзя, Близький Схід, Туреччина
- Lixus contractus Gemminger, 1871 – Північна Африка
- Lixus curtirostris Tournier, 1878 – Ірак, Азербайджан
- Lixus cunirostris Capiomont, 1875 – Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка, Туреччина, Близький Схід, Іран
- Lixus fitkienensis Voss, 1958 – Китай, Японія
- Lixus ibis Petri, 1904 – Сирія, Туреччина
- Lixus madaranus Kôno, 1929 – Японія, Тайвань
- Lixus mucronatus (Olivier, 1791) - Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка, Сирія
- Lixus puncticollis C. N. F. Brisout de Barneville, 1866 - Португалія, Іспанія
- Lixus rosenschoeldi Boheman, 1842 - Португалія, Іспанія, Італія, Північна Африка, Близький Схід
- Lixus subcuspidatus Voss, 1932 - Китай
- Lixus tibialis Boheman, 1842 – Балкани, Угорщина, Словаччина, Польща, Алжир, Іран
- Lixus trivittatus Capiomont, 1875 - Португалія, Іспанія, Франція, Алжир
- Lixus vilis (Rossi, 1790) – Південна Європа, Закавказзя, Туреччина, Іран, Афганістан, Близький Схід
Примітки ред.
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 105-107
- ↑ http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/lіxini.htm[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-ликсин (Coleoptera, Curculionidae). V. Род Lixus F., подроды Lixus F., Ortholixus Reitt., Compsolixus Reitt., Callistolixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2012. - Т. 91. - В. 3. - С. 583-590. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf14.htm [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 469–470 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.