Nitabo Tsugaru Shamisen Shiso Gaibun

японський анімаційний фільм 2004 року

«Нітабо: Слава творця цуґару-дзямісена» (яп. 仁太坊-津軽三味線始祖外聞, Нитабо: Цугару-Дзямисен Сисо Гайбун) — японський анімаційний фільм, вільна адаптація біографічної книги Кадзуо Дайдзьо про життя Нітабо, творця жанру гри на сямісені, відомого як цуґару-дзямісен.[2][3][4]

Nitabo Tsugaru Shamisen Shiso Gaibun
Жанр аніме і драматичний фільм
Режисер Akio Nishizawad[1]
Тривалість 100 хв.
Мова японська
Країна  Японія
IMDb ID 1863338
nitaboh.com/french/index.html

Сюжет ред.

Фільм розповідає про дитинство і юність Нітаро Акімото (1857—1928), відомого як Нітабо, який був одним з найвизначніших виконавців гри на сямісені в історії японської музики і вважається творцем одного з найважливіших стилів гри на цьому інструменті, відомого як цуґару-дзямісен. Нітабо — людина з важким дитинством: його мати померла, коли йому було один рік, а потім у 8 років, під час епідемії віспи, він втратив зір. Через рік після цього помер і його батько. Аніме розповідає історію його творчого шляху і показує його дорослішання як гравця на сямісені і творця абсолютно нового стилю гри на сямісені — цуґару-дзямісен.[4][5]

Персонаж ред.

Нитабо (яп. 仁太坊) —

Озвучують: Сатосі Хіно[en], Ацукі Мурата (в дитинстві)

Юкі (яп. ゆき) — дочка Тамани.

Озвучують: Саяка Ханамура[ja], Юмі Фурукава (в дитинстві)

Кикуносуке (яп. 菊之助) —

Озвучує: Томохіко Імаї[ja]

Томэкити (яп. 留吉)

Озвучують: Хіроакі Хірата[ru], Хаято Тая[ja] (в дитинстві)

Тамана (яп. たまな) — мати Юкі.

Озвучує: Масако Кацукі

Кэнгё (яп. 検校) —

Озвучує: Ёсукэ Нака[ja]

Осё (яп. 和尚) —

Озвучує: Рокуро Ная

Таварабо (яп. 田原坊) —

Озвучує: Ясунарі Тадзіма

Итако (яп. イタコ) —

Озвучений: Икуко Тани[en]

Окіну (яп. おきぬ) — мати Нітаро.

Озвучує: Яэ Фудзимото[en]

Омацу (яп. お松) —

Озвучує: Ёсиэ Ямамото[ja]

Сантаро (яп. 三太郎) — батько Нітаро.

Озвучує: Акіо Оцука[ru]

Створення ред.

Анімація ред.

Деякі частини аніме анімовано зі значно більшою частотою кадрів, ніж зазвичай в аніме, через тонкі рухи плектра сямісена і каліграфії у фільмі. Анімацію сцен, у яких головний герой грає на сямісені, створено так, щоб ідеально синхронізувати з музичними доріжками. Виконання музики Нітабо в аніме, точно відповідає виконанню музики Хіроміцу Агацуми.[6]

Музика ред.

Частину саундтреку до аніме записано в Польщі у виконанні Варшавського філармонічного оркестру під керуванням японського композитора Масаміті Амано.[5]

Пісні ред.

Пісня «新生»
Текст пісні — Акіо Нісідзава[ja] / музика — クリヤ・マコト / виконавець — Яе Фудзімото[en]
Пісня «たまなのテーマ»
Текст пісні — Сатіко Кісіда / музика — Макото Курія[ja] / виконавець — Сатіко Кісіда
Пісня «道»
Текст пісні — Масахіро Муракамі / музика — Макото Курія / виконавець — Яе Фудзімото

Випуск ред.

Фільм випущено в Японії 21 лютого 2004 року і представлено на різних міжнародних кінофестивалях.[7][5]

Сприйняття ред.

Джастін Севакіс із Anime News Network оцінив фільм як «захопливу, навчальну та унікальну анімацію, з гідною оповіддю».[8]

Нагороди та номінації ред.

Аніме здобуло громадську премію за кращий анімаційний фільм на 11-му Ліонському фестивалі азійських фільмів і нагороду «Найкраще від дитячого журі», яку обрали діти віком від 9 до 12 років.

2006 року — головний приз за кращий анімаційний фільм на Сеульському міжнародному фестивалі мультфільмів та анімації (SICAF[en]), найбільшому фестивалі анімаційних фільмів у Азії.[9]

Примітки ред.

  1. http://www.imdb.com/title/tt1863338/
  2. 津軽三味線のお話. Архів оригіналу за 29 грудня 2015. Процитовано 6 серпня 2021.
  3. 津軽三味線. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 6 серпня 2021.
  4. а б la fiche Nitaboh sur ShoShoSein. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 6 серпня 2021.
  5. а б в 『NITABOH 仁太坊—津軽三味線始祖外聞』劇場用アニメーション映画公式サイト. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  6. The making of Nitaboh. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 18 січня 2020.
  7. Nitaboh english site. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 9 листопада 2019.
  8. Nitaboh - Pile of Shame. Anime News Network. 15 квітня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 9 листопада 2019.
  9. Архивированная копия. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 18 січня 2020.

Посилання ред.