Вікіпедія

Mercedes Simplex

серія легкових автомобілів компанії Daimler Motoren Gesellschaft

Mercedes Simplex — серія легкових автомобілів, які випускались німецькою компанією «Daimler-Motoren-Gesellschaft» у 1902—1910 роках[1][2] у Штутгарті (Німеччина), що прийшла на заміну моделі «Mercedes 35 PS». Розроблена інженером Вільгельмом Майбахом[3] й розвиває концепції, закладені ним при конструюванні авто-попередника. Це друге покоління автомобілів компанії, у назві якого фігурує слово «Mercedes».

Mercedes Simplex
Mercedes Simplex
Mercedes Simplex
Загальні дані
Тип(и) кузова: фаетон 2-місний
Компонування: передньомоторне, задньоприводне
DMG, 4-цил., рядний, бензиновий
  • 20 PS; 20 к.с.; 4,084 л (1902—1903)
  • 28 PS; 32 к.с.; 5,315 л (1902—1903)
  • 40 PS; 45 к.с.; 6,785 л (1902—1903)
  • 18/22 PS; 22 к.с.; 3,054 л (1903—1904)
  • 60 PS; 60 к.с.; 9,235 л (1903—1905)
  • 18/28 PS; 28 к.с.; 4,048 л (1904—1905)
  • 28/32 PS; 32 к.с.; 5,315 л (1904—1909)
  • 40/45 (45, 26/45) PS; 45 к.с., 6,785 л (1904—1910)
  • 55 (31/55) PS; 55 к.с.; 7,959 л (1907—1910)
  • 65 (36/65) PS; 65 к.с.; 9235 л (1908—1909)
Характеристики
Масово-габаритні
Довжина: від 4250 до 4730 мм
Ширина: від 1810 до 1870 мм
Висота: від 2250 до 2540 мм
Колісна база: від 2150 до 3555 мм
Колія передня: 1414—1450 мм
1325—1450 мм (1903—1905)
Колія задня: 1414—1450 мм
1325—1450 мм (1903—1905)
Маса: 1250—1400 кг
На ринку
Попередник: Mercedes 35 PS
Наступник: Mercedes 28/50 PS

Після створення «Mercedes 35 PS» інженери задумались над спрощенням конструкції та збільшенням комфорту транспортних засобів, що вироблялись їхньою компанією. Ці ідеї вони втілили у новому автомобілі, зробивши його простим в експлуатації (для свого часу), завдяки чому модель і отримала свою назву[4][5]. Широка гама двигунів і кузовів, а також успіхи у перегонах позитивно вплинули на авторитет марки «Mercedes» та становлення підприємства на ринку автовиробників.

Історія

ред.

Передумови

ред.
 
Автомобіль «Mercedes Simplex»

Створення «Mercedes 35 PS», попередника моделі «Simplex», послужило значному зростанню репутації компанії «Daimler-Motoren-Gesellschaft» як виробника транспортних засобів завдяки копіткій праці Вільгельма Майбаха та ентузіазму Еміля Єллінека, який широко розрекламував автомобілі компанії за кордоном шляхом участі у спортивних заходах[6]. Популярність першої моделі з іменем «Mercedes» у назві була високою і автомобіль мав успіх у вищих європейських колах. У 1902 році Вільгельм замислився над спрощенням принципів експлуатації автомобіля, за рахунок чого мав на меті наростити показники продажів. Крім того, пріоритетними напрямами при роботі над новою моделлю стали збільшення потужності та підвищення надійності транспортного засобу[7].

Створення

ред.

Новий автомобіль було розроблено уже в 1902 році[8][9]. Він отримав ще ширшу колісну базу, порівняно з попередником, потужніший двигун, а також оновлення засобів керування, яке спрощувало його експлуатацію[1]. Модельний ряд включав двигуни з потужностями 20, 28 і 40 кінськийх сил. Перші два варіанти були випущені у березні 1902 року. Для широкої реклами нової моделі було вирішено демонструвати її публічно у самих людних куточках міста: парках, основних транспортних магістралях тощо.

 
«Mercedes Simplex 60 PS» Альфреда Гармсворта, власника «Дейлі мейл» і «Дейлі міррор»
 
Дорожня версія «Mercedes Simplex 60 PS» 1904 року

Перший автомобіль з двигуном потужністю у 40 к. с. було доставлено в березні 1902 року американському мільярдеру і гонщику-аматору Вільяму К. Вандербільту-молодшому[1][10], засновнику кубка Вандербільта, котрий встановив декілька рекордів на попередньому автомобілі компанії. Весною того ж року модель подолала рекордну відмітку швидкості на дорозі з Аблі до Шартра у 111,8 км/год[1][11], декілька інших рекордів швидкості суходолом[12], а також здобула перемогу на 5-мильному треку завдовжки у Гросс-Пойнті (Детройт, США).

Інша аналогічна модель була доставлена Емілю Єллінеку до Ніцци 1 березня 1902 року. На Nice Race Week автомобіль, яким керував французький гонщик Альберт Леметр[en], не лише виграв 7 квітня перегони із швидкісного підйому на пагорб Ніцца—Ла-Тюрбі (з максимальною швидкістю 86 км/год)[13][14], але і взяв участь у спринті та заїзді на довгу дистанцію у 392 км[15].

У 1903 році Вільгельм Майбах розробив три нові моделі: два серійні автомобілі (18/22 PS, 60 PS) і один перегоновий (90 PS). Самою базовою версією в лінійці модифікацій серії була модель 18/22 PS, яка відрізнялася від спортивної 3,0-літровим двигуном і дещо модифікованим шасі. Модифікація з двигуном потужністю в 60 кінських сил (60 PS) принесла багато нагород за перемоги у перегонах.

Спортивна версія 90 PS, потужність двигуна якої становила 90 к. с., мала взяти участь у змаганнях за кубок 2 липня 1903 року й була підготовлена для завантаження у залізничний вагон на заводі DMG у Канштатті[7], однак вона та ще близько 90 автомобілів були знищені у ніч з 9 на 10 червня у пожежі на заводі[16]. Тому у перегонах взяли участь лише моделі «60 PS», які компанія позичила у своїх же клієнтів[7]. Зокрема, американський мільйонер і автомобільний ентузіаст Кларенс Грей Дінсмор відгукнувся на запит «DMG» і запропонував свій «Mercedes 60 PS». Транспортні засоби були оглянуті та модифіковані спеціально для перегонів у найкоротші терміни. Кузови автомобілів пофарбували в білий колір, який був традиційним кольором німецьких гонщиків тих часів. Часу на те, щоб відправити автомобілі до Ірландії по залізниці не залишалося, тому вони були доставлені через Францію до гоночної траси поблизу Дубліна своїм ходом. Гоночні моделі дісталися місця призначення цілими та неушкодженими за півтора дні до початку заходу. Змагання відбулися у прохолодний та похмурий день 2 липня 1903 року. Бельгійський гонщик Каміль Дженаці[en], відомий як «червоний диявол» через свою руду бороду і відчайдушну хоробрість, керуючи автомобілем «Mercedes Simplex» з бортовим номером 4 досяг практично неможливого: він виграв перегони на кубок Гордона Беннета в Ірландії[17].

У 1904 році відбулось невелике оновлення модельного ряду серії. Так, наприклад, модель «18/22 PS» була замінена на «18/28 PS»[18]. З 1905 року для задоволення запитів заможних клієнтів стали випускатись «Сімплекси» з повністю закритими кузовами. Такі модифікації мали дерев'яний каркас, зовні обшивались бляхою, а зсередини оздоблювались деревиною цінних порід, шкірою, оксамитом та іншими цінними тканинами.

У 1907 році Майбах представив нову модифікацію автомобіля з двигуном робочим об'ємом у 7959 см³ і потужністю 55 кінських сил. Ще через рік світ побачила модель з двигуном, робочий об'єм якого становив 9235 куб. см., а потужністьсть — 65 к. с. при 1200 об/хв. Це була найпотужніша версія з усієї лінійки. У 1909 році вона позначалась як «36/65 PS»[19].

 
«Mercedes Simplex 28/32 PS» 1904 року під час автопробігу ветеранів з Лондона до Брайтона[en] (2008)

Уведення податку на розкіш 1 липня 1906 року привело до того, що у 1909 році між усіма виробниками-членами Німецької асоціації автомобільної промисловості, була ухвалена угода про особливу ринкову індексацію своїх автомобілів залежно від об'єму двигуна[18]. З цієї причини виробник знову змінив маркування модельного ряду («45 PS» на «26/45 PS», «65 PS» на «36/65 PS»). Крім того, слово «Simplex» з 1908 року у нових модифікаціях стали виключати з іменування автомобіля[18]. А до кінця 1909 року виробництво «Mercedes Simplex» було повністю припинене.

Сучасність

ред.

На теперішній час автомобіль Вандербільта знаходиться в музеї Мерседес-Бенц[20] і позиціонується як найстаріший «Mercedes», що існують на сьогодні[21]. Окрім нього існує ще 12 екземплярів, які у період з листопада 2005 до березня 2006 року були представлені у музеї в рамках спеціальної виставки. Усі 13 автомобілів є діючими і брали участь у декількох щорічних пам'ятних змаганнях, таких як пробіг ретромобілів з Лондона до Брайтона та відродження кубку Гордона Беннета[22][23].

Опис

ред.

Дизайн

ред.

Зовнішній вигляд автомобіля був дуже схожий з попередником: практично однорозмірні колісні диски, широка колісна база, дверні отвори, масивні радіаторні грати в передній частині конструкції тощо. Капот моделі складався з відполірованих сталевих листів. З правого боку, де розташовувався водій, встановлювався клаксон. На відміну від «Mercedes 35 PS», нова модель отримала велику кількість модифікацій кузова, у тому числі і з м'яким закритим верхом (ландо)[24]. Щомісячне американське видання San Diego Magazine назвало дизайн перегонової версії автомобіля «простим і спортивним без всяких прикрас»[25].

  •  
    Вид спереду
  •  
    Вид ззаду
  •  
    Передня панель
  •  
    Кермо автомобіля

Двигун

ред.
 
Ручна помпа для створення тиску в баку та резервуарі оливи перед запуском двигуна, манометр для перевірки. Вище розташований регулятор подачі пального

На автомобіль встановлювався рядний чотирициліндровий[23] чотиритактний двигун внутрішнього згоряння з двома послідовними чавунними блоками на два циліндри кожен. Силовий агрегат розміщався в передній частині кузова і мав незвичну конструкцію — циліндри не мали знімної головки; впускний клапан розташовувався вгорі, випускний — внизу збоку. Обидва клапани приводились у рух від одного бокового розподільного вала довгими штовхачами з коромислами. З боку двигуна кріпився вертикальний карбюратор конструкції Майбаха, від якого два бронзових патрубки йшли вгору до двох пар циліндрів. Карбюратор оснащався системою збагачення пальної суміші. Система запалювання з низковольтним магнето і контактними точками в камері згоряння була доповнена блоком високої напруги зі стандартними свічками запалювання[7].

Для охолодження силового агрегату застосовувався уже відомий сотовий радіатор конструкції Майбаха[26], однак тепловіддача його була збільшена за допомогою серії тонких рівців на трубках з охолоджувальною рідиною[7], що збільшувало ефективну площу охолодження. Це робило можливим ту ж кількість води використовувати для охолодження потужнішого двигуна. Крім того, додатково встановлювався маховик (діаметром 60 сантиметрів)[23], який був оснащений лопатями для збільшення потоку повітря через радіатор і моторний відсік[13]. Вентилятор радіатора був розташований нижче, ніж зазвичайо, моторний відсік обмежувався кришками і перегородками, а нижня частина автомобіля закривалась за допомогою листових металевих панелей. Система змащування становила крапельну подачу оливи з резервуара, встановленого на боковій стороні шасі[27].

Характеристики двигунів за версіями автомобіля «Mercedes Simplex», що випускались у 1902—1910 роках подано у таблиці[28].

Модифікація Роки
виробництва 		Діаметр/
хід поршня, мм 		Робочий об'єм,
см³ 		Потужність
к. с./об/хв 		Маса автомобіля,
кг 		Максимальна
швидкість, км/год
18/22 PS 1903-1904 90x120 3054 22/1200 650 70
20 PS 1902-1903 100x130 4084 20/1050 650 75
18/28 PS 1904-1905 100x130 4084 28/1200 - 80
28 PS 1902-1903 110x140 5315 32/1200 1000 60
28/32 PS 1904-1909 110x140 5315 32/1200 1000 60
40 PS 1902-1903 120x150 6785 45/1100 1250 75-80
40/45 PS 1904-1905 120x150 6785 45/1100 1250 75-80
45 PS 1905-1909 120x150 6785 45/1100 1250 75-80
26/45 PS 1909-1910 120x150 6785 45/1100 1250 75-80
55 PS 1907-1909 130x150 7959 55/- 1300-1350 -
31/55 PS 1909-1910 130x150 7959 55/- 1300-1350 -
60PS 1903-1905 140x150 9235 60/1600 1300 80-90
65PS 1908-1909 140x150 9235 65/1200 1350 90-95
36/65 PS 1909 140x150 9235 65/1200 1350 90-95

Модельный ряд двигунів «Mercedes Simplex» розрізнявся залежно від року виробництва і складався з модифікацій: 1902 рік — «20», «28», «40»; 1903 — «18/22», «60»; 1904—1910 — «18/28», «28/32», «40/45», «55», «60» і «65»[29]. Індексація моделей вказувала на потужність силових агрегатів у кінських силах. 60/65-сильний «Mercedes Simplex» був флагманською моделлю серії.

Шасі

ред.
 
Педаль муфти зчеплення (ліворуч) і дві педалі для двох незалежно працюючих зовнішніх стрічкових гальм на вихідному валу коробки передач
 
Важіль ручного гальма задніх барабанних гальм, рульова колонка, регулятор випускної заслінки та мастильна трубка

Підвіска

ред.

Шасі автомобіля було розроблене з розрахунку на уніфікацію, завдяки чому модельний ряд «Mercedes Simplex» включав як полегшені перегонові автомобілі, так і комфортабельні багатомісні сімейні транспортні засоби. Ковані жорсткі осі автомобіля кріпились до рами з штампованої сталі з U-подібними лонжеронами за допомогою напівеліптичних ресор[26]. Рульове керування знаходилось з правого боку і базувалось на черв'ячному механізмі. Рульовое колесо було виготовлене з дерева[23]. З 1903 року у конструкції підвіски стали використовувати напів- та тричетвертні еліптичні ресори.

Трансмісія

ред.

Трансмісія автомобіля включала механічну 4-ступінчасту коробку перемикання передач з передачею заднього ходу, у якій використовувались кулькові підшипники замість підшипників ковзання, як це було у попередників[30]. Крутний момент двигуна передавався на проміжний вал з диференціалом, а з нього, через ланцюгові передачі — на задні колеса.

Гальмівна система

ред.

Гальмівна система автомобіля складалася з двох елементів — ножного стрічкового гальма, що було встановлене на вихідному валу коробки передач, та додаткового ручного гальма у вигляді двох гальмівних барабанів на задніх колесах з тросовим керуванням від важеля,[13][26][31]. Охолодження гальмівної системи здійснювалось шляхом розбризкування рідини із спеціального резервуара на тертьові поверхні[31].

Колеса і шини

ред.

Оригінальні колеса автомобіля 1902 року були виготовлені з дерева з металевими ободами і оснащувалися пневматичними шинами та кульковими підшипниками в ступицях.[32]. Їхня конструкція була запозичена у попередника і мала ті ж 12 незнімних спиць.

Розмір першої версії коліс був такий же, як і у «Mercedes 35 PS»: 910 x 90 спереду і 1020 x 120 ззаду. На деякі модифікації встановлювались колеса розміром 915 x 105 спереду і 920 x 120 ззаду[32]. Моделі 1909 року мали колеса розміром 915 x 105 спереду і 935 x 135 ззаду, що зробило їх ще візуально однорозмірнішими.

  •  
    Переднє колесо автомобіля
  •  
    Кріплення колеса
  •  
    Ланцюговий привод задніх коліс

Здобутки в автоспорті

ред.
 
Ральф Бердслі на «Mercedes Simplex» (Кубок Вандербільта, 1910)

Автомобілі «Mercedes Simplex» не раз брали участь в різних спортивних змаганнях та заїздах[33], де здобули багато різних нагород і призових місць[34].

Дата Місце / Подія Водій Країна Результат Автомобіль
31 серпня 1902 Frankfurt Circuit Race Вільгельм Вернер[de] Німеччина 1-е місце «Mercedes Simplex 40 PS»
1902 Остенд (1 км) Де Картес Бельгія 1-е місце
120,8 км/год		 «Mercedes Simplex 40 PS»
7 вересня 1902 4th Semmering hillclimb race (10 km) Вільгельм Вернер Австрія 1-е місце
56,5 км/год		 «Mercedes Simplex 40 PS»
1 квітня 1903 Ніцца-Ла-Тюрбі підйом на пагорб (15,5 км) Отто Ієронімус
(команда Mercedes)		 Франція 1-е місце
64,6 км/год		 «Mercedes Simplex 60 PS»
7 квітня 1903 Перегони на милі у Ніцці Герман Браун
(команда Mercedes)		 Франція 1-е місце
68,2 км/год		 «Mercedes Simplex 60 PS»
2 липня 1903 4th кубок Гордона Беннета[en] Каміль Дженаці Ірландія 1-e місце
89,2 км/год		 «Mercedes Simplex 60 PS»
17 вересня 1903 5th Semmering hillclimb race (10 km) Герман Браун Австрія 1-е місце
68,2 км/год		 «Mercedes Simplex 60 PS»

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Mercedes-Simplex models, 1902 (англ.). Публічний електронний архів Мерседес-Бенц. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6.01.2017.
  2. ↑ Howard Kroplick (26 февраля 2011). Willie K’s Cars #3:The 1902 40-HP Mercedes Simplex- The Oldest Surviving Mercedes (англ.). Vanderbilt Cup Races. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6.01.2017.
  3. ↑ Шугуров Л.М. и др. 365 рассказов об автомобилях. — Росмэн, 2008. — С. 157. — ISBN 5353037871.
  4. ↑ Malte Juergens. Emil und die Direktive: Der Mercedes Simplex von 1901 was die Vision eines Sachsen: Emil Jallinek aus Leipzig / Bernd Ostmann // Auto, Motor und Sport. — 2000. — Т. 2000, № 26, Число 13 (12). — С. 148—153.
  5. ↑ 40 hp Mercedes-Simplex (англ.). Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6.01.2017.
  6. ↑ "We have entered the Mercedes era" (англ.). Stuttgart: Daimler AG Media. 26 лютого 2010. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 24.02.2017.
  7. ↑ а б в г д The 90 hp Mercedes Simplex, Camille Jenatzy and the 1903 Gordon Bennett Trophy (англ.). Stuttgart: Daimler AG Media. 30 червня 2008. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6.03.2017.
  8. ↑ Halwart Schrader. Deutsche Autos 1885–1920. — Stuttgart : Motorbuch-Verlag, 2002. — ISBN 9783613022119.
  9. ↑ Jim McCraw. Celebrating Mercedes-Benz, the world's first carmake, is still on a roll // Популярна механіка. — Hearst Magazines, 2004. — Т. 181, № 2 (2). — С. 60. — ISSN 0032-4558.
  10. ↑ Vanderbilt drives his Mercedes Simplex from Paris to Nice in Three Days (англ.). Stuttgart: Daimler AG Media. 14 січня 2002. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6.03.2017.
  11. ↑ Howard Kroplick (21 березня 2008). Question of the Day: Searching for Willie K’s Oldest Surviving Car (англ.). Vanderbilt Cup Races. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6.01.2017.
  12. ↑ World Speed Records on Land // Популярна механіка. — Hearst Magazines, 1970. — 1. — С. 18. — ISSN 0032-4558.
  13. ↑ а б в The first modern automobile: the 35 hp Mercedes (англ.). Daimler AG Media. 12 декабря 2000. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 6.03.2017.
  14. ↑ Max-Gerrit von Pein, Thomas Wirth, Markus Bolsinger. Das Mercedes-Benz-Museum. — Stadler, 2006. — 240 с.
  15. ↑ Mercedes-Simplex (40 hp) (англ.). My Auto World. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6.01.2017.
  16. ↑ Mercedes-Simplex models, 1903 (англ.). Публічний електронний архів Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6.01.2017.
  17. ↑ Mercedes в истории автоспорта // AMG C-Class DTM 2008. — 2010. — № 6. — С. 15—18. — ISSN 2218-5410. Архівовано з джерела 6 січня 2017.
  18. ↑ а б в Mercedes-Simplex models, 1904 - 1910 (англ.). Публічний електронний архів Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 23.03.2017.
  19. ↑ Mercedes 65 hp, from 1909: 36/65 hp (англ.). Публічний електронний архів Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6.01.2017.
  20. ↑ Mercedes Simplex Reunited At Mercedes-Benz Museum (англ.). eMercedes-Benz. 18 ноября 2005. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6.03.2017.
  21. ↑ Legend 2: 40 hp Mercedes-Simplex (англ.). Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6.03.2017.
  22. ↑ Mercedes-Benz at the “London to Brighton Veteran Car Run” 2011 (англ.). Stuttgart: Daimler AG Media. 28 жовтня 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6.03.2017.
  23. ↑ а б в г Thomas Geiger/dpa (31.01.2017). Im Mercedes Simplex auf der Rallye London-Brighton (нім.). Heise Autos. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6.03.2017.
  24. ↑ Jan P. Norbye. Car Design: Structure & Architecture. — Tab Books, 1984. — С. 139. — ISBN 978-0830621040.
  25. ↑  // San Diego Magazine. — San Diego Magazine Publishing Company, 1985. — Т. 38 (11). — С. 98. — ISSN 0036-4045.
  26. ↑ а б в Peter Michaely. Mercedes Simplex & Mercedes-Benz G-Class: Comparison // Auto Bild : журнал. — 2014. — Число 30. — 10. Архівовано з джерела 6 березня 2017.
  27. ↑  // The Bulb Horn. — Veteran Car Club of America, 1979. — Т. 40—41. — С. 29—30.
  28. ↑ Mercedes-Simplex models, 1902 (англ.). Публічний електронний архів Mercedes-Benz.
  29. ↑ Phil Drackett. The classic Mercedes-Benz. — Bison Books, 1983. — С. 16. — ISBN 9780861241118.
  30. ↑ Juraj Porázik, Ján Oravec. Old time classic cars, 1885-1940. — Arco Pub, 1985. — С. 61-62. — ISBN 9780668063074.
  31. ↑ а б Konrad Reif. Brakes, Brake Control and Driver Assistance Systems: Function, Regulation and Components. — Springer, 2014. — С. 33. — ISBN 3658039787.
  32. ↑ а б Mercedes-Simplex 28 hp (англ.). Публічний електронний архів Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6.03.2017.
  33. ↑ Julia J. Quinlan. Mercedes. — The Rosen Publishing Group, 2013. — С. 12. — (Speed Machines Series) — ISBN 1477710620.
  34. ↑ Historic vehicles (англ.). Mercedes-Benz. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 23.03.2017.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mercedes-Simplex
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Mercedes_Simplex&oldid=40429529