M1 Garand
M1 «Гаранд» (англ. M1 Garand) — американська самозарядна гвинтівка часів Другої світової війни. Стала першою самозарядною гвинтівкою, прийнятою на озброєння як основна зброя піхоти. Надійна і точна, служила військам США в часи Другої світової війні і війні в Кореї. «Гаранд» досі популярний як спортивна зброя.
| M1 Garand | |
|---|---|
 Гвинтівка M1 Garand | |
| Тип | Гвинтівка |
| Походження | США |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1936–1957 |
| Війни | Друга світова війна, Корейська війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Джон Гаранд |
| Розроблено | 1929 |
| Виготовлена кількість | близько 5,4 мільйонів |
| Варіанти | M1C/D Снайперський варіант |
| Характеристики | |
| Вага | 4,3 кг |
| Довжина | 1107 мм |
| Довжина ствола | 610 мм |
| Набій | .30-06 Спрингфілд (7,62 × 63 мм) 7,62×51 мм НАТО(Морський варіант) |
| Дія | Автоматика на відведенні порохових газів з ковзним затвором |
| Темп вогню | Напівавтомат |
| Дульна швидкість | 865 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 550 м |
| Максимальна | 2743 м |
| Система живлення | 8-патронна пачка .30-06 Спрингфілд |
| Приціл | Діоптричний цілик, кулькова мушка |
M1 Garand у Вікісховищі | |
Історія
ред.Гвинтівку розробив Джон Гаранд у 1929 році. Першим прототипом стала гвинтівка Т3 з відведенням порохових газів. У рушниці Т3 вже були і поворотна пружина в трубці газового поршня, і, що стало згодом класикою для стрілецької зброї, замикання каналу ствола поворотом затвора. Гвинтівка в процесі доведення і ретельних випробувань в 1931–1933 р.р. послідовно отримувала індекси Т3Е2, Т1Е1. Модернізована версія Т3, Т1Е2 отримала найменування М1, а в 1936 р. в результаті різних покращень і випробувань гвинтівка конструкції Джона Гаранда була прийнята на озброєння Збройних сил США під найменуванням «US rifle, .30 caliber, M1». З деяким запізненням — в 1937 р. — перша партія гвинтівок надійшла у військові частини. Коли ця зброя стала надходити на озброєння американської армії, солдати почали скаржитися на ненадійність цієї гвинтівки. Затримки в стрільбі починалися іноді після 6-го пострілу. Це призвело до розгляду цієї проблеми в Конгресі США. Конгрес призначив навіть спеціальну комісію з виявлення проблем. Комісія дійшла висновку, що треба модернізувати газовідвідну систему зброї, оскільки саме це служило причиною проблем при стрільбі. Гаранд модернізував свою гвинтівку того ж 1939 року. Гвинтівка з новою системою успішно пройшла випробування і з 1941 р. почали виготовлення гвинтівок М1 вже в модифікованому вигляді, а гвинтівки попередніх випусків перероблялися під новий стандарт.
Система
ред.
Гвинтівка «Гаранд» M1 є самозарядною зброєю з нерухомим стволом. Ствол має калібр 7,62 мм з чотирма правосторонніми нарізами. Механізм рушниці працює за принципом відведення порохових газів через поперечний отвір у стінці ствола. Замикання затвору відбувається при його повороті довкола подовжньої осі і зчепленні при цьому бойових виступів зі ствольною коробкою. Ударно-спусковий механізм конструкції «Гаранда» — курковий, досить простої конструкції, що згодом часто копіювалася в більш-менш зміненому вигляді. Запобіжник виконаний усередині спускової скоби. Заряджання магазина здійснюється пачками[1] на 8 патронів .30-06 Спрингфілд, що вставляються зверху при відкритому затворі. Замикання каналу ствола здійснюється затвором, що має два бойові виступи. При русі рами затвора її копірний паз повертає затвор, при цьому його бойові упори входять в пази ствольної коробки, замикаючи ствол.
Ударно-спусковий механізм є курковим, і при розбиранні зброї цілком відділяється від ствольної коробки. Для прискорення перезарядження після виконання останнього пострілу рама затвора залишалася в задньому положенні; при цьому порожня патронна пачка автоматично викидалася вгору, звільняючи місце для наступної пачки з патронами. Ця система, прискорюючи практичну скорострільність, має певний недолік: викид порожньої пачки супроводиться різким звуком, який може попередити противника про те, що боєзапас гвинтівки витрачений.
Варіанти
ред.
«Гаранд» М1 має багато варіантів. Гвинтівка використовувалася також як снайперська зброя. Версії снайперського «Гаранда» були різні: M1C, M1E7, M1D і M1E8. Вони були вироблені в обмежених кількостях. Єдина відмінність цих варіантів — це оптичні приціли та їхнє кріплення. Снайперський «Гаранд» як зброя був прийнятий на озброєння в 1944 році. M1C і M1D почали широко використовуватися у Корейській війні. Американська морська піхота в 1951 році офіційно прийняла на озброєння M1C як снайперську гвинтівку. Американські ВМС також використовували «Гаранд», перероблений під патрон 7.62 мм НАТО.
Література
ред.- Leroy Thompson (2012). M1 Garand. Weapon. Т. 16. Osprey Publishing. ISBN 978-1-84908-621-9.
Примітки
ред.- ↑ Пачки відрізняються від обойм тим, що знаходяться в магазині постійно, аж до повного витрачання патронів, а потім автоматично викидаються через відкрите вікно зверху ствольної коробки при відкритому затворі.
Посилання
ред.| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M1 Garand |
- http://www.weltkrieg.ru/weapons/Garand/ [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- http://www.gewehr.ru/2006/11/19/m1garand.html [Архівовано 1 грудня 2008 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про вогнепальну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |