Король Хуей (Вей)
Король Хуей (Вей) (кит. 魏惠王) (400–319 рр. до н.е.), спочатку мав титул принц Хуей (Вей), а після 344 року — король Хуей (Лян) (кит. 梁惠王).[1] Був третім правителем держави Вей у період Чжаньґо, що правив приблизно в 369–319 рр. до н.е.[1] Він був онуком принца Веня (Вей), засновника держави, і сином принца Ву (Вей). Його син — король Сян (Вей)[1].
| Король Хуей (魏惠王) | |
|---|---|
| Правління | 344–319 рр. до н.е. |
| Попередник | Новий титул |
| Наступник | Король Сян |
| Інші титули | Принц Вей (369–344 рр. до н.е.) |
| Біографічні дані | |
| Імена |
Прізвище предків: Цзі (姬) |
| Народження | 400 р. до н.е. |
| Смерть | 319 р. до н.е. |
| Діти |
Наслідний принц Шень (太子申) |
| Батько | Принц У (Вей) |
Біографія ред.
Король Хуей прийшов на престол після війни за спадщину, під час якої його держава була майже розділена між царствами Чжао та Хань.
Він став відомий чотирма своїми вчинками:[2]
- У 361 р. до н.е. переніс столицю з міста Ан'ї у місто Далян, щоб вивести її за межі досяжності державою Цінь. Ан'ї знаходилось на плато на півдні від річки Фен, неподалік від місця, де річки Фен та Вей зливались у річку Хуанхе. Далян був на крайньому південному сході царства біля кордону з державою Сун. Через ці події, держава протягом короткого часу називалася Лян.
- У 362-359 рр. до н.е. здійснив обмін територіями з державою Чжао на півночі та Хань на півдні. Це дало Вей раціональніші кордони, убезпечило нову столицю та дозволило державі отримати більше контролю над торговими шляхами.
- У 361-355 рр. до н.е. він провів кілька очних зустрічей з правителями сусідніх держав.
- У 344 р. до н.е. він піднявся з титулу принца (кит. 侯, Хоу) до титулу короля (кит. 王, Ван).
Він також відомий тим, що декілька разів спілкувався із впливовим філософом, одним із засновників конфуціанства — Мен-цзи.
Список літератури ред.
- ↑ а б в Shaughnessy, 1999, с. 21.
- ↑ Lewis, 1999, с. 618—619.
Бібліографія ред.
Cambridge History of Ancient China, 1999. Chapters: Calendar and Chronology (Edward L. Shaughnessy) and Warring States Political History (Mark Edward Lewis).