KOKA Records
KOKA Records— незалежний лейбл звукозапису у Польщі, сторений студентами варшавської україністики Володимиром Наконечним і Ларисою Шост[1]. Видавав український музичний андеграунд 1990-х: «Цукор — Біла Смерть», «Ivanov Down», «Коллежский Асессор», Ігор Цимбровський та інші[2]. «КОКА» є видавцем і дистрибютором більше як сорок назв[1].
У 1984 році під час екзаменів на україністику у Варшаві Володимир Наконечний познайомився з Ларисою Шост, яка мала ідею видати україномовне періодичне видання і писати про музику. Безпосереднім натхнення, в результаті якого з'явився фензин «Відрижка» («Widryżka») та видавництво «КОКА», був панк-гурт «Оселедець». «Оселедець» дебютував на українській імпрезі «Молодіжний ярмарок» в Сопоті 1985 року. Потім він зіграв з десяток концертів, головно на українських заходах. У 1987 році дав останній концерт, одразу після цього гурт розпався, бо лідер разом із колишнім бас-гітаристом емігрував[3].
Наприкінці 1988-го вийшов перший номер фанзіна (Лариса оформила авторськими колажами тексти «Оселедця»), а невдовзі і касета з архівними записами групи. Володимир з Ларисою, за участю жмені друзів і колег, зробили спільно 5 (із 8-ми) номерів «Відрижки» і випустили перших 10 позицій із каталогу. Потім Лариса вже не ангажувалася, але Володимир з увагою прислухався до її думки про чергові випуски. Лариса придумала назву КОКА (абревіатура від «Концерн Какаду»), також вона авторка логотипу, який з косметичними корективами залишився фірмовим знаком. Ларисою Шост померла 2003-го року[2].
Перші, ще самвидавні коковські касети з'явилися у 1989 році як аудіододаток до «Відрижки»[2]. Каталог фірми звукозапису «KOKA» відкрили кількома концертними записами «Оселедця»[3].
Незабаром також виникли нові ініціативи на Вибжежі: експериментальний театр «Контакт» (із сильним музичним акцентом), його автономне відгалуження «Free-Contact», хардкор-панкова група «Наслідки акції „Вісла“» з Битова, рок-гурт «Hauptman Hamalija» та інші[3].
З 93 року «Koka» стає офіційно зареєстрованим лейблом та починає запрошувати гурти з України на студійний запис. Більшість сесій здійснювались на приватній студії Тадеуша Судника. У 1993 до діяльності включився художник Андрія Марушечка у діяльність з 1993-го року, він був автором графічного оформлення продукції, став продюсером і співпродюсером усіх найважливіших позицій з каталогу. Першою офіційно вижаною касетою став альбом «Манірна музика» від «Цукор Біла Смерть»[2].
У найкращі часи видавництва деякі примірники продавалися в кількості 2–3 сотень касет і навіть однієї тисячі примірників одного альбому. В основному, вони розходилися серед українців у Польщі, але купували їх і поляки – любителі української музики[1].
Останній альбом «Коки», пов'язаний з українським андеграундом — «Китиці» Світлани Няньо, виданий 1999 року. Невдовзі лейбл майже зникає з поля зору[2].
Видавали на польському ринку перші альбоми «The Ukrainians». Останніми матеріалами «The Ukrainians», які видала «КОКА», були альбоми «Live in Czeremcha» (2007 р.) та «Diaspora» (2009 р.)[1].
«КОКА» в різний спосіб була причетна до реалізації кількадесяти концертів, які популяризували українську музику в Польщі[1].
З огляду на те, що багато фоновидавництв, які продавали платівки «КОКИ», закрило свою діяльність, «КОКА» після 2010 р. теж припинила видавання нових альбомів[1]. 2018 на «Koka» вийшло перевидання альбому «Китиці» Світлани Няньо[2].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е АЛЬТЕРНАТИВА, ПАНК-РОК І ТРАДИЦІЯ. Павло Лоза. КУЛЬТУРА, №8, 2017-02-19.
- ↑ а б в г д е Як український андеграунд захоплював Польщу. Володимир Наконечний про історію лейблу «Koka». Олександр Клочков.
- ↑ а б в Володимир Наконечний: «Ми втрачали голову від української музики». Патрик Закшевський.