IBM 2321 Data Cell
IBM 2321 Data Cell — накопичувач на магнітній стрічці унікальної конструкції, анонсований компанією IBM у квітні 1964 року, як периферійний пристрій для обчислювальних машин серії IBM System/360. Носієм даних слугували кілька сотень смужок магнітної стрічки, а сам накопичувач був пристроєм з прямим доступом (на противагу до звичайних котушкових пристроїв, що надавали лише послідовний доступ). Один прилад 2321 забезпечував ємність до 400 мільйонів байт, затримка доступу становила від 95 до 600 мілісекунд, в залежності від поточної позиції потрібного відрізка і розподілення даних у кожній «комірці» (англ. cell).[1]
Характеристики
ред.IBM 2321 містив до 10 змінюваних і взаємозамінних «комірок», кожна з яких містила 200 відрізків магнітної стрічки. Контролером слугував IBM 2841, до якого могли під'єднуватися до восьми накопичувачів 2321, таким чином сумарна ємність даних у такій максимальній конфігурації (8 пристроїв по 400 мільйонів байт у кожному) складала більше ніж 3 гігабайти.[2] Загалом даний пристрій вважається успішним, незважаючи на досить складні механізми вибору і зчитування відрізка стрічки.
У порівнянні з дисковими накопичувачами IBM 2311, що з'явилися приблизно у той же час, апарат 2321 Data Cell Device мав ємність більшу у 55 разів, при цьому будучи лише у 7 разів повільнішим (час доступу 85 мілісекунд у диска і до 600 мілісекунд у Data Cell). Вісім пристроїв Data Cell, керованих одним контролером IBM 2841, зберігали сумарно стільки ж даних, як і 441 диск IBM 2311, для роботи яких було необхідно 56 дискових контролерів.
Data Cell мав три системи позиціонування, що працювали одночасно: серво-гідравлічний привід для повороту «кошиків», щоб вибрати потрібну «підкомірку» (англ. subcell), і два соленоїдних приводи: перший для вибору стрічки, а другий — для вибору однієї з 5 позицій голівки (одна голівка мала 20 доріжок, таким чином на відрізку стрічки було 100 паралельних доріжок). Робоча рідина марки «Mobil DTE Light», знаходилася під тиском 1500 фунтів на квадратний дюйм, і незважаючи на багато чуток і жартів, протікання рідини траплялися вкрай рідко. Ємність мастильного резервуара становила 5 американських галонів.
Як пристрій з прямим доступом (англ. direct access storage device), 2321 Data Cell адресувався контролером каналу комп'ютера System/360 за тим же принципом, що і звичайні дискові накопичувачі. Для адресації потрібних даних використовувалося 6 байтів у форматі ØBBSCH (шістнадцятковий запис), де перший байт завжди 0, байти BB обирали комірку (інша назва «кошик», англ. bin) і підкомірку, S — відрізок стрічки (англ. strip), а CH — «циліндр» і голівку.[2][3]
Через те, що відрізки стрічки були гнучкими і чимось нагадували листки для лазаньї, прилад 2321 жартома називали «підбирачем локшини» (англ. noodle picker).[4]
Джерела
ред.- ↑ IBM Archives - 2321 data cell drive. Архів оригіналу за 23 травня 2018. Процитовано 6 серпня 2018.
- ↑ а б IBM System Reference Library, IBM System/360 Component Descriptions, Form A26-5988
- ↑ Generically, at the OS level [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.], IBM defined the six bytes as BBCCHH, for Bin, Bin, Cylinder, Cylinder, Head and Head respectively.
- ↑ The 2321 Data Cell & Joe Rufin. Архів оригіналу за 23 травня 2018. Процитовано 6 серпня 2018.
Посилання
ред.- IBM 2321 Data Cell Drive у Колумбійському університеті [Архівовано 13 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Shugart, Alan; Tong, Yang-hu (1966), IBM 2321 data cell drive, Proceedings of the April 26–28, 1966, Spring joint computer conference, New York City, New York: Association for Computing Machinery (ACM): 335—345
- Фрагменти довідника IBM 2321 Data Cell Drive [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Детальні фотографії пристрою Data Cell [Архівовано 4 квітня 2020 у Wayback Machine.]
